Герань-4: швидший за Шахед, складніший для ППО

Коротко

• Герань-4 — російський реактивний дрон-камікадзе, який уперше зафіксували над Україною на початку травня 2026 року.
• На відміну від класичного «Шахеда» (Герань-2) з поршневим мотором, тут стоїть китайський турбореактивний двигун: апарат летить помітно швидше, але на меншу дальність.
• Планер новий, посилений. Попередня реактивна Герань-3 літала ще на корпусі від бензинової «двійки», і той корпус для високих швидкостей уже не тягнув.
• Бойова частина зазвичай близько 50 кг, у частини зразків фіксували збільшену термобаричну на 90 кг.
• Версія «Сикер» має оптичне донаведення: навіть якщо зв’язок зірветься на пікіруванні, дрон може сам утримувати ціль.
• Дешеві перехоплювачі й мобільні вогневі групи проти нього працюють гірше, ніж проти повільного Шахеда. Але слабкі місця є: паливо, ціна, дальність, і його вже збивали.

Якщо коротко звести нічні зведення до однієї тези — це вже не той самий «мотоциклетний» Шахед, до якого всі звикли за три роки. Швидкість інша, звук інший, логіка перехоплення теж. Нижче — без паніки і без заводських буклетів, лише те, що вже видно з уламків, відео і розборів розвідки.

Герань-4 — це ударний безпілотник одноразового застосування, баражуючий боєприпас. Росія ставить його в ту ж лінійку, що й Герань-2, тобто локалізований іранський Shahed-136, але за силовою установкою і планером це вже інший клас. Перше підтверджене бойове застосування — початок травня 2026-го. Тоді апарат потрапив у приціл українського дрона-перехоплювача STING бійців 1020-го зенітного ракетного полку: відео оприлюднила компанія «Дикі Шершні».

Навіщо його зробили. Класичний Шахед дешевий, далеко літає і добре виснажує ППО. Біда для атакуючого в тому, що він повільний — 150–185 км/год — і його вже системно ловлять і мобільні групи, і перехоплювачі. Реактивна «четвірка» якраз під цю проблему: вийти з комфортної зони дешевих засобів ураження. За відкритими оцінками, крейсер тримається в районі 300–400 км/год, тож для FPV-перехоплювача на 250–280 км/год це вже інша задача.

Цифри в джерелах не збігаються один в один, і тут немає змови. На різних збитих зразках стояли різні китайські двигуни і різний запас пального. Розвідка ще й уточнює таблиці після кожної нової розборки. Нижче я зведу те, що повторюється найчастіше, і окремо позначу, де саме розбіжність.

Що це за апарат і звідки він узявся

Серія «Герань» — російське позначення іранських шахедів, яке закріпилося після 2022 року. Герань-1 — менший Shahed-131. Герань-2 — власне Shahed-136, той самий трикутник із штовхаючим гвинтом, який ночами гуде над областями. Далі пішла гонка модернізацій: антиглушильні антени, меш-радіо, камери, інші бойові частини. А потім — реактивні версії.

Герань-3 стала перехідним етапом. На старий планер від бензинової «двійки» поставили турбореактивний двигун. Вийшло швидше, але корпус не був розрахований на такі перевантаження й маневри. Виробництво «трійки», за даними української розвідки, згодом зупинили. Герань-4 уже проєктували під реактивний політ: новий планер, краща аеродинаміка, крила не знімаються з центроплану, люків на корпусі менше, щоб не ловити зайвий опір повітря.

Збирають апарати в особливій економічній зоні «Алабуга» в Татарстані, на потужностях АТ «ОЕЗ ППТ „Алабуга“». Бортова електроніка, польотний контролер, логіка управління — з того ж сімейства, що й у пізніх «двійок». Тобто мозок знайомий, тіло й мотор — нові. Випробувальні пуски восени–взимку 2025-го вели з дронопорту в Орловській області та з території колишнього Донецького аеропорту.

До січня 2026-го, за оцінками розвідки, підготували серійне виробництво. У бій «четвірка» пішла в травні. Між «готове на заводі» і «летить на місто» минуло кілька місяців — для цієї війни то навіть швидко.

За спостереженнями, силует з землі все одно читається як «шахедівський»: дельта, характерна пропорція фюзеляжу. Саме це й плутає. Очі чекають повільну ціль із знайомим звуком двотактника, а прилітає турбіна. У чатах повітряної тривоги досі пишуть «знову мотоцикли», хоча реактивний варіант звучить інакше — коротший, різкіший свист, без того протяжного гудіння, за яким цивільні вчилися визначати напрямок.

Чим Герань-4 не схожа на класичний Шахед

Головна різниця — навіть не в цифрах швидкості. Змінюється економіка перехоплення. Повільний Шахед можна знімати з кулемета, з ЗУ-23, дроном за кілька сотень доларів. Реактивний змушує тягнути або дорожчий перехоплювач, або ракету. Для атакуючого це сенс усієї модернізації: зробити кожну ціль дорожчою для оборони.

• Двигун. У Герань-2 — поршневий Mado MD-550, близько 50 к.с., повітряний гвинт ззаду. У «четвірки» — малогабаритний китайський турбореактивний Telefly LX-WP-160 (тяга близько 160 кгс) або потужніший Telefly TF-TJ2000A (близько 200 кгс). Другий ставлять і на Герань-5.
• Швидкість. Шахед: 150–185 км/год на марші. «Четвірка»: робочий діапазон 300–400 км/год, у частини оцінок максимум до 500. Мобільній групі з кулеметом лишається менше часу на захоплення.
• Дальність. Поршневий Шахед б’є на 1000–2500 км залежно від заправки й маршруту. Реактивний їсть пальне швидше: у відкритих оцінках «четвірки» фігурує вилка від приблизно 450 до 850 км.
• Звук і помітність для вуха. «Мотоцикл у небі» — це про поршневий мотор. Турбіна дає інший акустичний портрет. Для цивільних це не дрібниця: багато хто орієнтувався саме на звук.
• Планер. Крила «четвірки» інтегровані з центропланом, не знімні як у логістики «двійки». Транспортувати й складати складніше, летіти на швидкості — легше.

Ці п’ять пунктів складаються в просту формулу: ближче, швидше, дорожче. Глибокі тили на 1500+ км для цього апарата — уже не його історія. Зате середня зона — Київська, Кіровоградська, Одеська області з типових пускових районів — якраз його дистанція. Defence Express окремо наголошував: для самих росіян це не безкоштовний апгрейд. Корпус міцніший, сервоприводи потужніші, паливний насос під турбіну, цикл виробництва довший.

Окремо про масу. Класичний Shahed-136 злітає приблизно з 200 кг. Для Герань-4 називають максимальну злітну масу до 450 кг. Частина приросту — двигун і паливо, частина — посилений планер, частина — бойова частина. Тобто в ціль летить уже не «легкий» снаряд.

Характеристики: що сходиться, а що плаває

Тактико-технічні дані війни завжди трохи брудні. ГУР МО України в травні 2026-го публікувало розбір і 3D-модель на порталі War&Sanctions, і саме звідти пішла більшість «твердих» цифр у пресі. Далі таблиці ще раз оновлювали. Я свідомо не зводжу все до одного рядочка, бо це було б красиво і неправдиво.

Навіщо взагалі ця таблиця з вилками, а не з «точними» числами. У практиці зведення ОСІНТ-таблиць з травня по серпень 2026-го я кілька разів ловив себе на тому, що ранковий скріншот уже не сходиться з вечірнім. Один збитий борт з двигуном на 160 кгс і неповним баком — одні цифри. Інший, з TF-TJ2000A — інші. Для ППО важлива не красива цифра, а те, що ціль швидша за звичний Шахед приблизно вдвічі.

Бойова частина. Базова — близько 50 кг. Типи, які згадує розбір: термобарична ТББЧ-50М, запалювальна, осколково-фугасна. Збільшена термобарична ТББЧ-90 — уже серйозніший удар по будівлі чи складу. Підрив контактний: апарат має влучити, а не рватися в повітрі як зенітна ракета.

Звідси й логіка «Сикера». Дрон треба довести в конкретне вікно, борт, трансформатор, а не «десь у квартал». Для цього камера на фініші корисніша за зайві кілометри маршруту.

Що всередині: Китай, Тайвань, США

Розвідка розклала компонентну базу. Картина знайома по всій лінійці «Алабуги»: корпус і збірка російські, мозок і органи чуття — імпорт. На «четвірці» фіксували, зокрема:

• турбореактивний двигун Telefly (КНР);
• меш-модем Xingkay Tech (КНР) — дрони можуть тримати зв’язок між собою, а не лише з пунктом управління;
• камеру Honpho TS130C-01 (КНР);
• антиглушильну систему NASIR на 16-елементній CRP-антені Harxon-16;
• інерціалку SADRA;
• твердотільне реле FOTEK (Тайвань);
• мікросхеми Analog Devices, Micron, Texas Instruments (США).

Географія ширша: у відкритих розборах лінійки згадують також Швейцарію, Німеччину, Британію, Японію. Це не «унікальна Герань-4», так зібраний майже весь російський дронний конвеєр. Але саме двигун Telefly тут ключовий. Без китайської турбіни реактивної серії просто не було б у товарних кількостях. LX-WP-160 уже знятий з виробництва, тож логістика поступово сідає на TF-TJ2000A — той самий, що на Герань-5.

Меш-модем варто пояснити окремо, бо слово звучить модно і порожньо. У простій схемі оператор веде борт по радіо, РЕБ ріже канал — і на термінальній ділянці дрон тупішає, летить за інерціалкою й GNSS. У меш-сітці апарати можуть перекидати дані один через одного. Глушити «точку» важче, ніж один канал.

Плюс завадостійка антена. Плюс, у «Сикера», ще й камера, яка вже не питає радіо, а дивиться сама. Шарами знімають те, на чому два роки трималася дешева протидія. Не ідеально і не завжди, але тенденція саме така.

Герань-2, 3, 4, 5: щоб не плутати індекси

Індекси скачуть швидше, ніж встигає пам’ять. «Трійку» вже не роблять, «п’ятірка» — взагалі інша машина, ближча до крилатої ракети, ніж до шахедівського трикутника. Маленька шпаргалка.

Цифри в таблиці — не паспорт заводу, а зведення відкритих оцінок. Для «п’ятірки» ще пишуть про можливість підвіски ракет «повітря–повітря» і навіть запуск зі штурмовика Су-25; це вже сусідня історія, не про дельтакрилу «четвірку». Росія не замінила Шахед одним новим дроном. Вона тримає дешевий далекобійний поршневий потік і додає швидкі реактивні для прориву. У червні 2026-го тодішній Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський публічно допускав, що реактивні можуть дійти до половини ударних безпілотників в атаках.

По обсягах. Українська розвідка в серпні 2026-го оцінювала виробництво Герань-4 і Герань-5 разом приблизно в 3000 одиниць на місяць. Не «по три тисячі кожної», а сумарно. Від початку року до середини червня по Україні вже фіксували близько 1400 реактивних апаратів типів 3, 4 і 5 — проти приблизно 180 за весь попередній рік. Темп змінився не на відсотки, а в рази.

Герань-4 «Сикер»: коли дрон сам бачить ціль

Базова «четвірка» — швидший Шахед з турбіною. «Сикер» (від англійського seeker, головка самонаведення) — спроба закрити головну діру всіх цих апаратів. Останні кілометри, де РЕБ найгустіший, а оператор найпотрібніший. Саме там старі шахеди найчастіше тупішали.

У липні–серпні 2026-го на фото з Одеси та в уламках стало видно перероблену носову частину. Компактний оптико-електронний модуль дивиться вперед. Є система донаведення: якщо канал управління відвалюється на зниженні, борт може продовжити атаку по картинці.

Окремо дослідники впізнали додаткову фіксовану камеру — китайську Dahua TiOC Dual-Lens Panoramic з кутом близько 180°. Її ставлять ніби для огляду місцевості. Є версія, що нею ще й шукають перехоплювачі, які заходять з задньої півсфери. Це вже не «паспортна» функція, а робоча гіпотеза людей, які копаються в уламках.

• Заявлена дальність «Сикера» — до 550 км.
• Крейсерська швидкість — близько 300 км/год.
• Бойова частина — 50 кг.
• Застосування: портова інфраструктура, судна, удари в чорноморській зоні.

Навіщо це проти кораблів. Судно рухається, стоянка в порту має складну геометрію, а берегове РЕБ на фінальній прямій якраз і зрізало старі шахеди в «приблизно той причал». Оптика тримає корпус, надбудову, пляму контрасту. У липні 2026-го такі апарати фіксували в атаках на одеський регіон, зокрема по портовій інфраструктурі. Для зернового експорту це вже не абстрактна «нова модифікація», а страховка, черга і вогонь на причалі.

Слабке місце «Сикера» те саме, що в будь-якої камери: ніч, дим, погана погода, засвітка, маскувальні сітки, хибні теплові й оптичні цілі. Плюс сама оптика — зайва вага, зайве вікно в носі, зайвий китайський модуль, який треба везти в обхід санкцій. Це не магія. Це спроба закрити РЕБ дешевим зором.

Як цим б’ють і чому ППО важче

Тактика поки що не космічна. Реактивні борти мішають із поршневими Шахедами, фальш-цілями, ракетами. Ідея стара: наситити небо, виснажити ракети, змусити мобільні групи стріляти не туди. Нове — швидкісний ешелон, який проскакує ту нішу, де раніше стабільно працювали кулемети й дешеві перехоплювачі.

Пускові для реактивних довшими за звичайні «шахедівські»: у відкритих матеріалах фігурували установки близько 80 метрів, орієнтовно втричі довші за стандартні. Турбіні треба розгін, профіль інший. Стартують, як і вся родина, з наземних напрямних, часто з ракетним прискорювачем. Варіант повітряного старту зі Су-25 для «четвірки» обговорювали як можливість, не як підтверджену норму.

Чому збивати складніше, якщо без героїки. Швидкість з’їдає час. Висота з’їдає кулемет. Оптика з’їдає частину РЕБ. Нижче — п’ять конкретних зсувів, а не загальне «стало важче».

1. Час реакції. Ціль, яка летить 300+ км/год, залишає мобільній групі менше вікна на звук, світло і чергу.
2. Перехоплювач. STING першого покоління розганяється орієнтовно до 280 км/год — проти класичної Герані вистачає, проти реактивної вже впритул. 3 травня 2026-го ним усе ж збили «четвірку»; «Дикі Шершні» пізніше говорили про STING 2 саме під реактивні Герань-4 і Герань-5.
3. Висота. До 4–5 км — це вже не завжди історія для кулемета з поля.
4. Маневр. Новий планер тримає перевантаження на 300–400 км/год. Пряма лінія, по якій зручно вести вогонь, може зламатися.
5. Термінал. Меш, антиглушильна антена, у «Сикера» ще й камера. РЕБ не «вимикає» борт кнопкою, як у 2023-му.

Це не означає, що апарат незбиваний. Перший же підтверджений виліт закінчився перехопленням. Зенітні ракети його беруть. Нові швидкі перехоплювачі теж. Просто ціна кожного збитого борта для оборони зростає, а дешевий масовий засіб протидії працює вже не завжди.

Слабкі місця: де «четвірка» програє Шахеду

Реактивний дрон виглядає страшніше в телеграм-заголовку. На полі він платить за швидкість. І платить відчутно.

• Пальне й дальність. Турбіна прожерлива. Тисячу–дві кілометри як у поршневого Шахеда ця машина не возить. Глибину ударів звужує.
• Час у повітрі. Близько двох–двох з половиною годин проти довгого поршневого маршруту. Менше можливості «покружляти» й обходити зони ППО широкою дугою.
• Ціна й такт заводу. Посилений нероз’ємний планер, потужніші сервоприводи, дефіцитний китайський двигун. Цикл довший, ніж у Герань-2, уніфікація з нею неповна.
• Логістика старту. Довші напрямні, інша інфраструктура. Не кожна стара точка пуску «двійок» автоматично стає точкою пуску «четвірок».
• Залежність від КНР. Двигун — не «можна замінити на наш аналог наступного тижня». LX-WP-160 уже зняли з виробництва. Вузьке місце одне, і воно імпортне.
• Радіолокаційна й теплова помітність. Швидший і важчий борт з турбіною — інший тепловий слід, ніж холодний поршневий моторчик. Для частини сенсорів це навіть зручніше, ніж «тихий» Шахед.

Звідси практичний висновок для оборони, не для заголовка: реактивні не скасовують поршневі, вони їх доповнюють. Шахед як і раніше може летіти далеко й дешево. «Четвірка» — пробити ділянку, де дешеве ППО вже навчилося працювати. Мішати типи в одній хвилі вигідніше, ніж ставити на один «супердрон».

Типові помилки в розмовах про цей апарат — окремий жанр. Перша: «це просто швидкий Шахед, нічого нового». Планер інший, мотор інший, дальність інша. Друга: «раз 500 км/год, перехоплювач безсилий». Перший збитий борт якраз перехоплювач і взяв; питання в системності, не в магії.

Третя: плутати 4 і 5. «П’ятірка» — інша аеродинаміка, більша бойова частина, інша дальність. Четверта: вірити одній таблиці ТТХ як догмі. Відкриті цифри ще місяць-два будуть плавати, і це нормально для війни, а не ознака, що «ніхто нічого не знає».

Що з цього робити нам, хто не сидить на бойовій точці

Цивільним індекс дрона в небі майже нічого не дає. Алгоритм той самий, що й три роки: офіційна тривога, укриття, не знімати «з балкона на зум». Реактивний борт не робить ніч безпечнішою і не робить правило «дві стіни» застарілим. Звук може бути не тим, до якого звикли. Орієнтуватися лише на «мотоцикл» уже не варто.

Для тих, хто працює з моніторингом і волонтеркою, корисніше стежити не за красивим індексом, а за трьома речами. Чи зростає частка реактивних у конкретних нальотах. Чи з’являються оптичні носи на уламках — тобто «Сикер». Чи змінюється географія: порти, енергетика середньої зони, а не лише прифронтові склади. Це краще пояснює загрозу, ніж суперечка, 450 там кілометрів дальності чи 850.

Матеріал зібраний з відкритих військових і журналістських джерел. Він не замінює бойових інструкцій і не замінює офіційних попереджень Повітряних сил чи ДСНС. Ситуація змінюється швидко: у травні це були поодинокі борти, влітку — уже окремий ешелон з оптикою.

Якщо тримати в голові одну робочу рамку, я б ставив так: Герань-4 — це відповідь на українські перехоплювачі й мобільні групи. Швидша, дорожча, коротша за плечем, залежна від китайської турбіни. Її вже збивають. Далі гра піде в темп: STING 2 і інші швидкі перехоплювачі проти серії «Алабуги». Дивитися варто не на панічний заголовок, а на те, чи встигає дешевий засіб протидії знову наздогнати новий мотор.