У 2026 році російський арсенал ракет для ударів по Україні демонструє стійкість, яку забезпечує системне нарощування виробництва. Попри багатомісячні кампанії масованих пусків, запаси ключових типів озброєння не впали до критичного рівня. Українська розвідка фіксує стабільні обсяги, які дозволяють агресору підтримувати регулярний тиск на інфраструктуру та населені пункти.
Картина різниться за категоріями. Балістичні ракети, крилаті системи морського та повітряного базування, а також переобладнані зенітні ракети — кожен тип має власну динаміку поповнення та витрат. Виробничі потужності в багатьох сегментах відповідають або перевищують темпи використання, що створює ефект відтворюваності загрози.
Оцінки базуються на аналізі виробничих контрактів, супутникових даних, фіксації пусків та інших джерел. Вони дають змогу зрозуміти, наскільки довго росія здатна продовжувати ракетні кампанії без радикального виснаження арсеналу.
Основні типи ракет та їхні поточні запаси
Російські сили застосовують кілька основних класів ракет. Балістичні системи, такі як «Іскандер-М», відрізняються високою точністю та складною траєкторією, що ускладнює перехоплення. Крилатий «Калібр» запускається з кораблів і підводних човнів, досягаючи цілей на відстані понад тисячу кілометрів. Повітряні крилаті ракети «Х-101» несуть стратегічні бомбардувальники Ту-95 та Ту-160.
Гіперзвукові «Кинджал» та «Циркон» створюють додатковий тиск на системи протиповітряної оборони через швидкість та маневреність. Окрему категорію становлять переобладнані ракети з зенітних комплексів С-300/С-400, які використовують у наземній ролі. Північнокорейські KN-23 доповнюють балістичний компонент.
| Тип ракети | Приблизний запас (середина квітня 2026) | Місячне виробництво | Примітки |
|---|---|---|---|
| Іскандер-М (балістична) | до 200 | до 60 | Основний засіб точкових ударів |
| Іскандер-К (крилата) | до 110 | до 10 | Наземного базування |
| Кинджал (гіперзвукова аеробалістична) | до 100 | до 10 | Запускається з МіГ-31К |
| Калібр (крилата) | до 460 | до 25 | Морського базування |
| Онікс (крилата) | до 690 | до 5 | Протикорабельна, використовується по суші |
| Х-101 (крилата) | до 120 | до 70 | Довгого радіусу дії з бомбардувальників |
| Х-22/32 (крилата) | до 350 | до 8 | З бомбардувальників Ту-22М3 |
| Циркон (гіперзвукова) | до 230 | до 3 | Висока швидкість, складна для перехоплення |
| KN-23 (балістична, північнокорейська) | до 50 | поставки | Імпорт з КНДР |
| РМ-48У (для С-300/С-400) | до 450 | до 40 | Переобладнані зенітні ракети |
Джерело даних — Головне управління розвідки України.
Сума по основних ударних типах сягає порядку 2000–2500 одиниць залежно від включення тактичних авіаційних ракет. Запаси авіаційних ракет типу Х-29/Х-31/Х-35/Х-58/Х-59 перевищують 2600 одиниць. Окремо стоїть «Орешник» — до 10 одиниць, з обмеженим серійним виробництвом.
Виробництво ракет: темпи та динаміка поповнення
Російська промисловість у 2025–2026 роках вийшла на рівень, коли щомісячний випуск багатьох типів ракет перекриває середні витрати. Для «Іскандер-М» це до 60 одиниць, для «Х-101» — до 70. «Калібр» виробляють до 25 штук щомісяця, «Кинджал» — до 10.
Така динаміка дозволяє підтримувати запаси на рівні, достатньому для проведення масованих ударів кілька разів на місяць без критичного виснаження арсеналу.
У періоди інтенсивних кампаній, наприклад узимку 2025–2026 років, фіксували понад 200–280 пусків за місяць. У спокійніші місяці виробництво відновлювало баланс. Загалом річний випуск крилатих та балістичних ракет оцінюють у 2000–2900 одиниць залежно від категорії. Це результат розширення потужностей заводів, модернізації ліній та залучення компонентів через паралельний імпорт.
Північна Корея постачає балістичні ракети KN-23, що зменшує навантаження на власне виробництво «Іскандер-М». Адаптація економіки до воєнного режиму дозволила зберегти пріоритет для ракетної галузі навіть за умов санкцій.
Специфіка окремих систем та особливості застосування
«Іскандер-М» залишається основним інструментом для ударів по стаціонарних цілях — енергетичній інфраструктурі, командних пунктах, складах. Квазібалістична траєкторія та можливість маневрування на кінцевій ділянці ускладнюють роботу українських систем ППО. Точність у межах кількох метрів дозволяє ефективно уражати захищені об’єкти.
«Калібр» та «Х-101» використовують для дистанційних ударів по тиловій інфраструктурі. Довгий радіус дії дає змогу запускати їх з безпечної відстані — з Чорного моря або з повітряного простору над росією. Нові партії «Х-101» отримали покращені засоби протидії радіоелектронній боротьбі та теплові пастки.
Гіперзвукові «Циркон» та «Кинджал» застосовують рідше через високу вартість та обмежену кількість носіїв. Їхня швидкість понад 5–6 Махів скорочує час реакції протиповітряної оборони. Переобладнані ракети РМ-48У з комплексів С-300/С-400 використовують масово для насичення оборони — вони дешевші та доступніші у великих обсягах.
«Орешник» — нова балістична ракета середньої дальності з можливістю MIRV. Її застосування досі поодиноке і має більше політичний, ніж суто військовий характер. Запаси залишаються мінімальними, а серійне виробництво лише розгортається.
Фактори, що впливають на стійкість арсеналу
Санкції уповільнили постачання окремих компонентів, однак російська промисловість адаптувалася через заміну на аналоги, розширення власного виробництва мікроелектроніки та залучення поставок з третіх країн. Модернізація ракет включає нові системи наведення, засоби радіоелектронної протидії та теплові обмани, що підвищує ймовірність прориву української ППО.
Виробництво в ключових категоріях перевищує витрати, що забезпечує відтворюваність ракетної загрози на найближчі місяці та роки.
Водночас високотехнологічні зразки — гіперзвукові та нові балістичні — залишаються обмеженими через складність та вартість. Масові типи, такі як «Іскандер-М» та переобладнані зенітні ракети, становлять основу поточних кампаній. Загальна стійкість арсеналу залежить від здатності підтримувати цей баланс у довгостроковій перспективі.
Що означають поточні оцінки для оборонної стратегії
Запаси ракет у росії на середину 2026 року не вичерпані і дозволяють продовжувати удари з нинішньою або дещо підвищеною інтенсивністю. Це створює постійне навантаження на українську протиповітряну оборону та потребує системного посилення засобів перехоплення.
Ефективність захисту зростає завдяки інтеграції західних комплексів Patriot, SAMP/T, NASAMS та вдосконаленню власних систем. Однак для зниження ризиків для цивільного населення та критичної інфраструктури необхідне подальше нарощування перехоплювачів та диверсифікація озброєння.
Російська здатність до виробництва ракет залишається одним з ключових елементів воєнної економіки агресора. Відстеження динаміки запасів та темпів випуску дає змогу точніше планувати заходи протидії та підтримку з боку партнерів.
Оцінки запасів та виробництва носять орієнтовний характер і можуть уточнюватися з надходженням нових даних. Проте загальна тенденція — збереження здатності до тривалих ракетних кампаній — підтверджується кількома незалежними джерелами аналізу.
