Коротко
- БПЛА Мерлін (повна назва «Мерлін-ВР») — російський розвідувальний безпілотник літакового типу, представлений у вересні 2021 року смоленським НДІ сучасних телекомунікаційних технологій.
- За відкритими даними, апарат тримається в повітрі до 10 годин, піднімається орієнтовно до 5 км і несе оптико-електронний модуль масою близько 6,5 кг.
- Його називають одним із найдорожчих розвідників у парку РФ: українські військові й профільні видання оцінюють комплекс приблизно в 300 тисяч доларів.
- Заявлений «гібрид» для безшумності на збитому в 2022 році екземплярі не підтвердився: у фюзеляжі виявили звичайний двигун внутрішнього згоряння і пластикову каністру замість нормального бака.
- ЗСУ збивають такі машини від червня 2022-го. Найчастіше зараз працюють зенітні FPV і спеціалізовані підрозділи на кшталт проєкту «Дронопад».
- Не плутайте його з ударними «Шахедами» чи масовими SuperCam і ZALA: це інший клас — рідкісний, дорогий і заточений під глибоку розвідку та коригування вогню.
Якщо ви шукали «бпла мерлін», швидше за все потрібен саме «Мерлін-ВР». Це не українська розробка і не вертоліт Merlin компанії Leonardo. Це великий розвідувальний літак без пілота, який окупанти запускають, щоб годинами висіти над ділянкою фронту, знімати техніку, піхоту, позиції артилерії й передавати координати далі по ланцюжку ураження.
Перше враження від фото завжди однакове: довге вузьке крило, гвинт спереду, під фюзеляжем «куля» з оптикою. Виглядає серйозно. І місцями справді серйозно: десять годин у повітрі — це вже не «мавік на стероїдах». Але далі починається розрив між рекламною презентацією 2021 року і тим, що українські підрозділи знаходять у полі після збиття. Цей розрив і варто розкласти спокійно, без захоплення «аналоговнєтом» і без знецінення загрози.
Нижче — що про апарат відомо з відкритих українських і західних джерел, як його застосовують, чим він відрізняється від SuperCam, ZALA і українського SHARK, і чому FPV вартістю в сотні доларів уже неодноразово знімав машину за сотні тисяч.
Що це за апарат і звідки він узявся
БПЛА Мерлін-ВР показали 28 вересня 2021 року як експериментальний зразок. Розробник — науково-дослідний інститут сучасних телекомунікаційних технологій у Смоленську. Призначення формулювали прямо: розвідка місцевості в автоматичному й напівавтоматичному режимах, виявлення техніки і людей, коригування артилерії, контроль переміщень.
Серійність довго залишалася під питанням. У 2022–2023 роках апарат з’являвся рідко, і це саме по собі багато говорило. Якщо машина масова — її збивають десятками на місяць, як Orlan-10 чи SuperCam. Якщо раз на кілька тижнів — це або дефіцит комплектуючих, або «елітний» ресурс, який бережуть для важливих ділянок. Обидва варіанти можуть бути правдивими одночасно.
Перший задокументований випадок збиття в Україні — червень 2022 року. Militarnyi тоді зафіксував підтвердження Повітряних сил і світлини уламків. Далі були епізоди 2023-го на Дніпропетровщині й Миколаївщині, 2024-го на Бахмутському напрямку, 2025–2026-го вже регулярніше — Лиман, Запоріжжя, східний фронт. Тобто «експериментальний» статус не завадив машині працювати на війні кілька років поспіль.
У практиці я помічав одну й ту саму помилку в розмовах: люди чують «експериментальний» і думають, ніби це лабораторний макет, який випустили «на показ». Ні. Експериментальний тут означає малу серію, дорогі датчики і відсутність широкої номенклатури в кожній бригаді. Літає він цілком бойовими вильотами.
Технічні характеристики: що відомо, а що лише заявлено
Повної «паспортної» таблиці від незалежної лабораторії немає. Цифри нижче зібрані з розборів збитих апаратів, оцінок українських штабів і профільних видань. Де дані розходяться — так і пишу. Краще чесна вилка, ніж одна красива цифра з презентації.
| Параметр | Відкриті дані | Коментар |
|---|---|---|
| Довжина | близько 2,02 м | за українськими зведеннями по збитому екземпляру |
| Розмах крила | 4,9–5 м | велике крило дає тривалість, не швидкість |
| Корисне навантаження | 6,5 кг (інші оцінки — 7–8 кг) | консенсус українських військових медіа — 6,5 кг |
| Швидкість | 70–140 км/год | крейсер ближче до нижньої межі |
| Час у повітрі | до 10 годин | заявлений показник; реальний залежить від вітру й оптики |
| Висота | до 5 км (робоча часто 450–2500 м) | стеля і робочий ешелон — різні речі |
| Зліт / посадка | катапульта / парашут з пневмоподушкою | розбирається для перевезення |
| Режими | автомат і напівавтомат | типова схема для розвідника цього класу |
| Орієнтовна вартість комплексу | близько 300 тис. доларів | оцінка ЗСУ та Defense Express; інколи згадують вилку 300–500 тис. |
Дивитися треба не на стелю «п’ять кілометрів», а на те, з якої висоти камера реально бачить ціль у конкретну погоду. Хмари, серпанок, пил, зимове низьке сонце — і дорога матриця раптом дає картинку, з якої коригувати важко. Тому робочий ешелон у сотні метрів – два кілометри для розвідника часто важливіший за паспортний максимум.
Планер, запуск і те, як це виглядає в полі
Схема класична: тягнучий гвинт, пряме крило великого подовження, фюзеляж під оптику й паливо. Крило майже п’ять метрів. Це вже не рюкзачний дрон. Комплекс возять розібраним, разом із катапультою. Збір і підготовка займають десятки хвилин, не секунди. Посадка — парашутом, часто з пневмоподушкою, щоб не розбити підвіс.
Катапульта тут не «вау-фішка», а необхідність. При такому розмаху крила і вазі з оптикою з руки не запустиш. Майданчик потрібен. Вітер має значення. У сильний боковий порив легкий планер із великим крилом веде себе нервово — і на зльоті, і на парашуті. Це одна з причин, чому подібні машини люблять відносно тихі ділянки в тилу, а не край посадки під скидами.
Двигун — внутрішнього згоряння. Саме ДВЗ дає ті самі години в повітрі, яких не витягне порівнянний електричний SuperCam. Компроміс очевидний: більше шуму, тепловий слід, залежність від палива й свічок. Зате можна кружляти над квадратом, поки розрахунок артилерії «докручує» пристрілку.
Оптика, західні деталі і міф про гібрид
Найцінніше в «Мерліні» не крило. Крило — це лише носій камери. Корисне навантаження 6,5 кг якраз дозволяє поставити серйозний оптико-електронний модуль: денний канал плюс тепловізор. Defense Express писав, що з таким підвісом техніку можна виявляти на дистанціях до 30 км — у хороших умовах, підкреслю. «До 30 км» це не гарантія кожної зміни і не магічна цифра для туману.
На збитому влітку 2022-го апараті знайшли тепловізійну матрицю французької Lynred (Ulis) PICO1024 з роздільністю 1024×768. Окремо згадували ізраїльські лінзи і китайські стартер-генератори. Картина знайома: санкції на папері, комплектуючі в корпусі. Плюс 12-об’єктивна камера для панорамної зйомки — про неї писали ще після першого збиття.
А тепер гібрид. Виробник обіцяв гібридну силову установку заради «малої акустичної помітності». Ідея логічна: ДВЗ заряджає батарею, електрика крутить гвинт над ціллю, і ви нібито не чуєте літак. На тому ж збитому екземплярі гібридних вузлів не виявили. Звичайний мотор. Пластикова каністра з ручкою замість нормального паливного бака. За спостереженнями з розборів уламків, саме ця каністра стала таким собі символом усього виробу: зверху — «прорив», усередині — господарське рішення з гаражу.
Чи ставлять гібрид на пізніші машини — відкритого підтвердження з українського боку, якому можна довіряти на сто відсотків, я не бачив. Тому формулювання чесне: заявлений гібрид на перших бойових зразках не підтвердився. Рекламу безшумності варто ділити щонайменше навпіл.
Як його застосовують на фронті
Ланцюжок простий і неприємний. «Мерлін» піднімається з тилу, виходить на маршрут, сідає в зону баражування. Оператор шукає техніку, логістику, позиції гармат, скупчення людей. Координати йдуть артилерії, РСЗВ, ударним FPV або баражуючим боєприпасам. Поки розвідник кружляє, можна вести вогонь із корекцією в реальному часі. Саме тому його й бережуть: це очі, не молоток.
Типові задачі, які збираються з відкритих описів бойової роботи:
- глибока оптична розвідка ділянки, де масові ZALA і SuperCam уже «вигорають» по дальності чи часу;
- виявлення і супровід техніки на дорогах, у посадках, біля тимчасових пунктів;
- коригування артилерії по цілях, які з землі не видно;
- контроль після удару — чи добили, чи ціль з’їхала на 200 метрів уліво;
- патрулювання важливих напрямків, де противнику критично знати, чи накопичуються сили.
Автоматичний режим тут не фантастика з кіно. Маршрут, точки, повернення, утримання висоти — це якраз те, що безпілотник літакового типу вміє роками. Напівавтомат потрібен, коли оператор веде камеру вручну, «підкручує» пошук, супроводжує колону. Втратив канал — і дорога оптика вже не допомагає, якщо немає стійкого зв’язку. Про радіус каналу виробник і ворожі розрахунки називають різні цифри; незалежно верифікованої «паспортної» дальності я свідомо не ставлю, щоб не розмножувати рекламу.
Окремий нюанс, який часто гублять. Великий тихий (відносно FPV) розвідник на двох кілометрах — це ще й психологічний тиск. Піхота знає: якщо над головою кружляє «крило», то через 10–20 хвилин може прилетіти. Навіть коли сам «Мерлін» нічого не скидає. Він не бомбардувальник. Він навідник.
Скільки коштує і чому його досі вважають рідкісним
Цифра «близько 300 тисяч доларів» кочує в зведеннях українських бригад, у Defense Express, в Укрінформі. Іноді пишуть «понад 300», інколи дають вилку до 500 тисяч — залежно від комплектації й того, що саме рахують: один борт чи весь комплекс із станцією, катапультою, запасними підвісами. Точної бухгалтерії контрактів у відкритому доступі немає. Але порядок величини зрозумілий: це вже не «п’ять мавіків», це цінник легкої бронемашини.
Рідкість логічно випливає з ціни й санкційної оптики. Французька матриця, пристойний підвіс, велике крило, мала серія. У 2022–2023 роках публічних збиттів було одиниці. Далі їх побільшало. Не обов’язково тому, що Смоленськ раптом вийшов на конвеєр, як «Шахед». Частіше так: українська ППО й зенітні дрони навчилися ці машини бачити й діставати, а ворог усе одно змушений їх піднімати, бо дешеві розвідники не закривають усі задачі.
За досвідом читання зведень 2024–2026 років, «Мерлін» спалахує в новинах не щодня. SuperCam і ZALA — так, щодня. Різниця в частоті й є найчеснішим індикатором класу. Якщо завтра його почнуть збивати пачками щотижня на всіх напрямках, можна буде говорити про розширення виробництва. Поки що це дорогий інструмент, який бережуть і який боляче втрачати.
Ще одна річ, яку варто тримати в голові. Втрата борту — це не лише гроші. Це дірка в розвідці на конкретній ділянці: кілька годин, інколи доба, поки не піднімуть заміну. Для піхоти ці години можуть означати тихіше небо і менше точних прильотів. Тому полювання на такі цілі має сенс навіть тоді, коли сам планер уже «не новий» і не секретний.
Порівняння з SuperCam, ZALA і українським SHARK
Порівнювати все підряд — погана звичка. «Мерлін» ставлять в один рядок то з Orlan-10, то з ударними машинами, то з мавіком. Нижче — три близькі за ідеєю розвідники літакового типу. Цифри SuperCam S350 і SHARK — з відкритих ТТХ; по «Мерліну» — консенсус відкритих оцінок.
| Параметр | Мерлін-ВР | SuperCam S350 | SHARK (Ukrspecsystems) |
|---|---|---|---|
| Розмах крила | ~4,9–5 м | 3,2 м | 3,4 м |
| Час польоту | до 10 год (заявлено) | до 4,5 год | до 4 год з EO-підвісом |
| Швидкість | 70–140 км/год | 65–120 км/год | крейсер ~75, макс. ~130 км/год |
| Практична стеля | до ~5 км | робоча 150–5000 м | до 3000 м |
| Корисне навантаження / злітна маса | ~6,5 кг навантаження | злітна ~11,5 кг | злітна до 13,5 кг |
| Силова установка | ДВЗ (гібрид не підтверджено) | електрика | електрика |
| Типовість на фронті | рідкісний, дорогий | масовий російський розвідник | серійний український розвідник |
Що з таблиці випливає без зайвої драми. «Мерлін» виграє заявленою тривалістю. ДВЗ дозволяє сидіти в зоні довше, ніж електричний SuperCam. Велике крило тримає оптику. Але масовість і простота — на боці S350. Український SHARK грає в іншу економіку: електричний, передбачуваний, зі змінними підвісами, бойовий радіус зв’язку до 80 км і маршрут до 300 км. Він не «відповідь один в один», і не треба його так ставити. Він про інше: стабільна розвідка своїх бригад без санкційної французької екзотики.
ZALA 421-16E в відкритих описах тримається в повітрі понад 4 години, стеля нижча. Це якраз той «робочий кінь», якого збивають постійно. «Мерлін» на цьому тлі виглядає як спроба зробити «старшого брата»: довше, вище, з важчою камерою. Виходить дорожче. Не завжди живучіше.
Як ЗСУ його збивають
Перші епізоди 2022–2023 років частіше йшли через класичну ППО й зенітні підрозділи бригад. Далі картина змінилася. Великий повільний літак на передбачуваній висоті — зручна ціль для зенітного FPV, якщо його вчасно виявили й навели. Саме так фонд «Повернись живим» показував роботу проєкту «Дронопад»: у квітні 2025-го розрахунок збив два «Мерліни» за пів години. Тоді ж фонд повідомляв, що в межах ініціативи вже знищено понад 12 таких бортів.
Далі — не ілюстрація «героїзму пресслужби», а робоча статистика відкритих епізодів:
- Червень 2022-го — перше публічне збиття, уламки з французькою оптикою і каністрою.
- Січень і весна 2023-го — Дніпропетровщина, Миколаївщина, Повітряне командування «Південь».
- Вересень 2024-го — бригада «Рубіж» Нацгвардії, Бахмутський район.
- Квітень 2025-го — Лиманський напрямок, 63-тя бригада і 45-та артбригада; майже одночасно — «Дронопад».
- Лютий 2026-го — «Азов» двома FPV знімає два борти на суму, яку самі бійці оцінили в 600 тисяч доларів.
- Березень 2026-го — Сили безпілотних систем, «Птахи Мадяра», чотири апарати на Запоріжжі за кілька днів.
Список неповний. І не може бути повним: частина збиттів не світиться одразу, частина чекає на ідентифікацію. Але тенденція ясна. Дорогий розвідник більше не є «недосяжним ешелоном». Його дістають тією самою логікою, якою дістають SuperCam: виявили, супроводили, підняли перехоплювач, вдарили в крило чи мотор.
Чому це працює. Швидкість 70–140 км/год — для ракети смішна, для FPV цілком здоланна, якщо є висота й наведення. Велике крило дає радіолокаційну й візуальну помітність. ДВЗ шумлять. Тепло мотора бачить тепловізор. Парашут після влучання іноді розкривається сам — і це вже не порятунок машини, а зручний маркер для піхоти, яка йде збирати уламки.
Типова помилка новачків у цій темі — думати, ніби FPV «завжди» збиває все. Ні. Потрібні розвідка повітря, зв’язок, вдалий вітер, запас висоти. Іноді «Мерлін» просто встигає піти. Іноді його криють засобами РЕБ. Але обмін «кількасот доларів проти кількохсот тисяч» настільки вигідний, що полювання розвиватимуть далі. Це вже не трюк, це окремий контур ППО малого радіуса.
Що плутають найчастіше
Короткий розбір помилок, які я раз у раз бачу в коментарях і навіть у переказах новин. Без моралі, просто щоб не розмножувати кашу.
- «Це ударний дрон, як Shahed». Ні. У «Мерліна» немає бойової частини під камбейк. Він носить камеру. Небезпека — у тому, що після нього прилітає хтось інший.
- «Безшумний гібрид, його не чути». На збитому зразку гібрида не було. ДВЗ чути. Інша річ — висота: з двох кілометрів мотор слабший за FPV над окопом.
- «Раз коштує 300 тисяч — значить незбиваний». Ціна оптики не дорівнює живучості. Дорожчий годинник теж розбивається об камінь.
- «Це український БПЛА». Ні. Запит «бпла мерлін» українською часто друкують саме так, але машина російська. Українські аналоги в цьому класі — SHARK, «Лелека», «Фурія», інші літакові розвідники.
- «Один збитий — і тип зник з фронту». Не зник. З 2022-го до 2026-го його піднімають знову. Рідкісний не означає одноразовий.
Окремо про «найдорожчий дрон РФ». Формулювання зручне для заголовка, і штаби його справді вживали. У строгому сенсі «найдорожчий» треба б порівнювати з важкими комплексами іншого класу, про які дані ще менш прозорі. Чесніша формула: один із найдорожчих розвідувальних БПЛА, які регулярно світяться в трофеях і відео збиттів. Для розуміння загрози цього досить.
І ще. Не варто малювати з «Мерліна» головного лиходія неба. Головний обсяг розвідки ворог знімає масовими типами й цивільними коптерами. Цей борт — підсилювач на важливій ділянці. Прибрати його корисно. Прибрати лише його — не вимкнути розвідку противника.
Що з цього випливає на практиці
Якщо ви читаєте це, щоб зрозуміти новину «збили Мерлін» — дивіться не на красиве «на 300 тисяч», а на ділянку фронту. Зникнення такого розвідника на Лимані чи під Гуляйполем означає, що кілька годин ворожа артилерія гірше бачить. Іноді це рятує конкретну ротацію, конкретну логістику, конкретний розрахунок.
Якщо ви збираєтеся розрізняти типи в відео: шукайте велике пряме крило під п’ять метрів, тягнучий гвинт, підвіс-«куля», катапультний старт. SuperCam менший. Коптер — взагалі інша силуетна мова. Shahed — інша форма крила і задача.
Якщо думаєте, чим допомогти — логіка тут суха. Зенітні FPV, засоби виявлення, навчання операторів перехоплення дають абсурдний курс обміну. Фонди, які закривають саме цей контур, б’ють не «по залізу взагалі», а по очах противника. «Дронопад» з цього погляду виглядає не як шоу, а як бухгалтерія війни, у якій дешевий дрон знімає дорогий.
Моя позиція проста, навіть якщо вона не всім подобається. БПЛА Мерлін — не диво і не іграшка. Це якісний носій дорогої оптики з великим часом барражування, зібраний із західних матриць і смоленського планера, обвішаний гучними словами про гібрид. Його треба збивати. Його вже збивають. І чим буденнішою стане ця новина, тим менше користі ворог матиме зі свого «елітного» розвідника.
Далі варто робити дві речі: перевіряти тип по кадру, а не по заголовку, і не зупинятися на одному збитому борту. Розвідка противника живе масовістю. «Мерлін» лише показує, скільки вони готові платити за кращу картинку. Картинку цю можна і треба гасити.
