Коротко:
- Народилася 17 серпня 1985 року в Шепетівці Хмельницької області.
- Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого у 2006 році.
- З 2006 року працює в Київському академічному драматичному театрі на Подолі.
- Найвідоміша роль — Віра в серіалі «Одного разу під Полтавою».
- Мама двох синів, розлучена з 2023 року, самостійно їх виховує.
- У 2024 році отримала диплом сімейного психолога.
Анна Саліванчук — українська акторка театру і кіно, яку більшість глядачів запам’ятали як яскраву, трохи зухвалу й дуже живу Віру з серіалу «Одного разу під Полтавою». Але за цією роллю стоїть майже двадцять років роботи на сцені, десятки фільмів і серіалів, складне особисте життя і дуже чітка позиція щодо країни, в якій вона залишилася жити з дітьми.
Сьогодні їй трохи за сорок, вона поєднує репетиції в театрі, зйомки, блогінг і ще встигає займатися психологією. І при цьому залишається людиною, яка відкрито говорить про свої провали, операції, розлучення і те, як саме вдається триматися.
Якщо ви шукали просто «хто така Анна Саліванчук» — ось коротка відповідь: акторка з класичною театральною освітою, яка стала впізнаваною завдяки комедійним ролям, але ніколи не обмежувалася лише ними.
Дитинство в Шепетівці та шлях до Києва
Анна Валеріївна Саліванчук народилася 17 серпня 1985 року в Шепетівці. Містечко невелике, типове для Поділля. Батько працював у міліції, і, за її словами, сподівався, що діти підуть його стежкою. Але Анна з раннього віку тягнулася до сцени.
Вона закінчила ліцей і музичну школу за класом фортепіано — обидва заклади з відзнакою. Ще школяркою виграла місцевий конкурс краси і стала «Міс Шепетівка». Це, звичайно, не головне в біографії, але показує, що дівчина вже тоді вміла тримати увагу залу.
У 2001 році, у шістнадцять, поїхала до Києва вступати до театрального. Перша спроба не вдалася. Друга — вже на курс народного артиста Юрія Мажуги в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Закінчила університет у 2006 році.
У практиці я помічав, що багато хто з акторів цього покоління згадує саме курс Мажуги як такий, де вчили не тільки грати, а й думати. Анна, судячи з подальшої кар’єри, цей урок засвоїла.
Театр на Подолі — постійна робота протягом двадцяти років
З 2006 року Анна Саліванчук служить у Київському академічному драматичному театрі на Подолі. Це не епізодична робота «коли є час». Це постійна сцена.
Серед її театральних робіт:
- «Шестеро персонажів у пошуках автора» — Пасербиця (2006)
- «Моє століття» — Фостін (2007)
- «Антракт» — Ірина (2008)
- «LA BONNE ANNA» — Бріжжіт (2011)
- «Сірі бджоли» — Віталіна (2019)
Роль Віталіни в «Сірих бджолах» за Андрієм Курковим принесла театру «Київську пектораль». Це вже не комедійна маска, а серйозна драматична робота.
Театр для неї — не просто місце роботи. Під час повномасштабної війни трупа продовжувала грати, іноді в дуже складних умовах. Анна неодноразово говорила, що сцена допомагає триматися.
Кіно і серіали: від епізодів до головних ролей
Дебют на екрані відбувся ще в 2007 році — невелика роль у «Поверненні Мухтара». Потім були «Свати-4» (Гера-Катя), «Три сестри», «Ластівчине гніздо».
Справжній прорив — серіал «Одного разу під Полтавою» (2014–2023). Роль Віри, продавщиці з характером, зробила Анну впізнаваною по всій Україні. Глядачі досі плутають її з героїнею — і це, як на мене, найкраща похвала для комедійної акторки.
Інші помітні роботи:
- «Свінгери» та «Свінгери 2» (2018–2019) — Ірина
- «Райське місце» (2016–2017) — Влада Горошко
- «Нереальний КОПець» (2021) — Марго
- «Не відпускай» (2020) — Поліна
Загалом у її фільмографії понад сорок ролей. Не всі однаково сильні, але майже завжди Анна грає жінок із характером — не «страждальних», а таких, які вміють і посміятися, і дати відсіч.
| Рік | Проєкт | Роль |
|---|---|---|
| 2010 | Свати-4 | Гера-Катя |
| 2014–2023 | Одного разу під Полтавою | Віра |
| 2018 | Свінгери | Ірина |
| 2021 | Нереальний КОПець | Марго |
Таблиця, звісно, неповна. Але вона показує головне: кар’єра будувалася поступово, без різких стрибків «з нізвідки в зірки».
Особисте життя: шлюб, діти, розлучення
У 2015 році Анна вийшла заміж за Олександра Божкова — тоді продюсера «Кварталу 95», пізніше народного депутата від «Слуги народу». Познайомилися на зйомках «Одного разу під Полтавою».
У шлюбі народилися двоє синів: Гліб у 2015-му і Микита у 2020-му. Офіційно пара розлучилася в травні 2023 року. Публічно Анна заговорила про це на початку 2024-го.
Після розлучення вона неодноразово говорила, що виховує дітей переважно сама. Колишній чоловік, за її словами, майже не бере участі в житті синів — ні дзвінків, ні зустрічей, лише невеликі аліменти. Анна не робить з цього великої драми, але й не приховує реальності.
У практиці я бачив багато подібних історій серед публічних людей. Різниця в тому, що Саліванчук не намагається виглядати «ідеальною мамою після розлучення». Вона просто робить те, що треба: працює, возить дітей, забезпечує, іноді зривається, але встає і йде далі.
Війна, діти і рішення залишитися
З початку повномасштабного вторгнення Анна з синами живе в Києві. На 24-му поверсі. Під час тривог укриття не відвідує. Каже, що вірить: усе буде добре.
Вона відкрито зізнавалася, що на початку війни думала про службу в ЗСУ. Але молодшому сину тоді був рік і два місяці. Рішення не йти — не з боягузтва, а з відповідальності.
«Якби діти були дорослі, можливо, я б психанула», — говорила вона в одному з інтерв’ю. І додала, що залишатися в Україні для неї — питання принципу. Не засуджує тих, хто виїхав, але сама виїхати не змогла б.
У 2025 році вона піднялася на Говерлу разом із сином. На вершині заспівала «Ой у лузі червона калина» і розгорнула прапор. Для багатьох це виглядало пафосно. Для неї, здається, було просто логічним продовженням того, як вона живе.
Здоров’я, схуднення і друга освіта
Останні роки Анна відкрито говорить про здоров’я. У 35 втратила зір через грижі в шийному відділі. Зробили операцію, вставили титанову пластину. Було десять операцій на грудях. Два викидні на пізніх термінах.
У 2025–2026 роках вона схудла приблизно на вісім кілограмів — з 64 до 56. Причина — інсулінорезистентність. Вирівняла цукор, змінила харчування, додала тренування. Препарати типу «Оземпік» заперечує. Каже: «Просто здала аналізи і знайшла нормального лікаря».
У 2024 році закінчила Інститут післядипломної освіти при КНУ імені Тараса Шевченка за програмою «Психологія сім’ї з основами психотерапії». Отримала диплом. Зараз має кількох клієнтів і каже, що це допомагає і в житті, і в роботі.
За спостереженнями, такі «другі освіти» у акторів середнього віку часто стають не просто дипломом, а способом перезавантажити голову після важких періодів. У Анни це виглядає саме так.
Блогінг і публічний образ
Instagram Анни — @salivanchuk.anna — це окрема історія. Понад 350 тисяч підписників. Вона показує і тренування, і дітей, і відверті фотосесії, і філософські тексти про жіночу силу. Іноді це виглядає надто відверто для когось із родичів. Вона відповідає просто: «Яка є».
Після розлучення її публічний образ став ще більш розкутим. Вона не грає «постраждалу». Скоріше — жінку, яка нарешті дозволяє собі бути різною.
І це, як на мене, одна з причин, чому її продовжують дивитися. Не тільки через старі серіали. А тому що за ролями видно живу людину з усіма її нерівностями.
Що далі
Анна Саліванчук продовжує грати в театрі, зніматися, вести соцмережі і розвивати психологічну практику. Нові ролі з’являються регулярно. Життя з двома синами в Києві під час війни — не найлегше, але вона не шукає легких шляхів.
Якщо коротко підсумувати: це акторка, яка починала з провінційного конкурсу краси і класичної театральної школи, пройшла через популярність у комедійних серіалах, складний шлюб, розлучення, здоров’я і війну — і все одно залишається на сцені. І на екрані. І в житті.
Хочете краще зрозуміти її як акторку — подивіться не тільки «Одного разу під Полтавою», а й «Сірі бджоли» чи роботи в театрі на Подолі. Там видно іншу Анну Саліванчук. Більш тиху, більш глибоку. І, можливо, ближчу до того, ким вона є насправді.
