Коротко
- Чаклун БПЛА — це сімейство українських безпілотників літакового типу. Починалося все з малого розвідника з Дніпра, а далі з’явилися ударні й перехоплювальні версії та більший дальній борт «Чаклун-В».
- Базовий розвідник стартує з руки, летить автоматично або під пілотом, пише фото й відео з координатами і вміє повертатися навіть коли глушать GPS.
- Це не квадрокоптер. Інша аеродинаміка, інший час у повітрі, інша дальність і зовсім інші задачі: глибша розвідка, коригування артилерії, інколи удар, у новіших моделях — полювання на чужі дрони.
- У жовтні 2024-го Міноборони кодифікувало й допустило комплекс до постачання. На фронті його використовували раніше — ще з 2022 року.
- Цифри в відкритих джерелах «плавають», бо лінійка росте. Ранній планер — близько 2 кг і година польоту. Пізніші розвідники тримаються довше, перехоплювачі швидші, «В» — уже інший клас з двигуном внутрішнього згоряння.
- Якщо коротко, що робити далі: не плутати моделі, дивитися саме ТТХ тієї версії, яку беруть у підрозділ, і вчитися на симуляторі до першого живого старту.
Чаклун БПЛА — український безпілотний авіаційний комплекс літакового типу. У найпоширенішому значенні це малий розвідник: легкий планер, камера, маршрут, повернення. Не «мавік на стероїдах». Інша схема, інша логіка польоту. Його якраз і робили як відповідь на те, чого коптеру бракує — часу в повітрі й кілометрів маршруту за розумні гроші.
Назву взяли не для краси. «Чаклун» тут у прямому сенсі: борт іде маршрутом так, що його важко зловити ні оком, ні радіоелектронкою. Дані часто пише на змінний носій і привозить назад, а не світиться постійним відеоканалом на десятки кілометрів. Звідси й відчуття, що машина «сама знає», куди летіти.
Далі плутанина, і вона закономірна. Під тим самим ім’ям у новинах фігурують і розвідник з руки, і ударний «К», і перехоплювач, і великий «Чаклун-В» з бензиновим мотором. Люди шукають одне слово — а за ним уже ціла лінійка. Нижче розкладаю по поличках, що є що, які цифри на чому тримаються, і де починається маркетинг виробника.
Що це за машина і звідки вона взялася
Коріння — Дніпро, федерація авіамодельного спорту. До лютого 2022-го там були гуртки, змагання, фестивалі. Після великої війни авіамоделісти зібралися і зробили те, що вміли краще за все: літаки. Не «перешили» коптер і не купили імпортний комплект «під ключ». Зліпили малого розвідника з того досвіду, який у них уже був у руках.
Президент федерації Дмитро Панченко тоді прямо сказав: почали з одного невеликого розвідника, потім пішли модифікації. Назву обрали, бо військові дивувалися, як планер сам тримає місію і не сиплеться від РЕБ так, як очікували. Проєкт волонтерський спочатку називався «Ми — Очі ЗСУ»: збирали гроші, будували комплекси, віддавали захисникам і вчили керувати безкоштовно.
У практиці я помічав одну й ту саму сцену. Волонтерський чат, збір «на мавіки», бо «всі літають на мавіках». А потім тиша: дальність обрізали, відеосинал зник, борт сів у полі. Літакова схема закриває саме цю діру. Не замість FPV і не замість важкого розвідника. Поруч. Інший шар.
Станом на осінь 2022-го у федерації авіамодельного спорту Дніпропетровщини говорили вже про понад сто бортів у війську. Пізніше виробництво вийшло за рамки гуртка. Комплекс показували на міжнародних виставках, з’явилися ударні й перехоплювальні гілки, а велику машину «Чаклун-В» вивозили вже як окремий клас. Історія типова для українського дронобудування цих років: хобі, фронтовий фідбек, серія, кодифікація.
Чому саме «чаклун»: непомітність і РЕБ
Магія тут інженерна, не фольклорна. Планер маленький, електричний мотор ззаду, пряме крило, V-подібне оперення. На малих висотах його важче почути, ніж квартет гвинтів коптера. Матеріал корпусу в серійних версіях підбирали ще й з прицілом на радіопрозорість: дешевше за «дорогий композит», простіше штампувати, плюс менший радіолокаційний слід. Не невидимість з фільмів. Просто складніше засікти.
Друга частина «чаклунства» — як борт поводиться, коли його глушать. На офіційному описі комплексу заложено так: оператор бачить, чи маршрут збігається з місією; якщо є ознаки спуфінгу, курс можна поправити вручну; якщо GPS зник — літак не зависає в паніці, а продовжує завдання. Є інерційна дубльована навігація і точка повернення, яку можна поставити не туди, звідки стартували, а туди, куди екіпаж відійде за час польоту.
Це, за спостереженнями, недооцінена річ. Коптер часто тягне за собою антенне поле, машину, людей. Літак із запрограмованою «домашньою» точкою дозволяє екіпажу змінити посадку, поки борт ще в повітрі. Рятує не планер. Рятує розрахунок.
Третій шар — як пишуться дані. Базовий розвідник може вести онлайн-курсову камеру і водночас складати фото й відео з координатами на знімний носій. На глибокій розвідці це важливо: постійний жирний відеоканал — це ще й маяк. Іноді вигідніше привезти флешку, ніж світитися всю дорогу.
Технічні характеристики: які цифри на чому тримаються
Одразу чесно: є ранній «паспорт» малого розвідника і є пізніші модифікації. Змішувати їх в одну таблицю — шлях до нісенітниці. На сайті виробника chaklun.in.ua для базового комплексу вказані такі орієнтири.
| Параметр | Базовий розвідник «Чаклун» |
|---|---|
| Схема | літакова, електричний мотор, штовхальний гвинт |
| Розмах крила / довжина | 1400 мм / близько 910–960 мм |
| Злітна маса | робоча близько 2,2 кг; максимум 3,6–4 кг |
| Крейсерська / максимальна швидкість | близько 80 км/год / до 125–130 км/год |
| Час у повітрі | гарантовано від 60 хвилин; у пізніших версіях — довше |
| Довжина маршруту | до 100–120 км за виліт |
| Висота | крейсерська близько 500 м, стеля до 3000 м |
| Вітер | до 12 м/с |
| Температура | від −20 до +40 °C; літій-іон на морозі втрачає ємність |
Це не «абсолют на всі роки». На виставці IDEX 2025 для розвідника того ж сімейства вже називали злітну масу 2,8 ± 0,5 кг, час польоту до двох годин, лінк близько 75 км. У травні 2026-го представник компанії Іван Андрущак в коментарі Укрінформу говорив, що розвідник може триматися в повітрі до трьох годин і несе два модулі камер під різні висоти — зокрема роботу під хмарами і зйомку з 800–1000 метрів. Різниця нормальна. Батареї, софт, корисне навантаження змінювали по ходу війни.
Камера в базовій комплектації — GoPro Hero, часто дві штуки, або інше обладнання вагою до 200 г. Є курсова камера для пілота. Координатна прив’язка йде разом зі знімком. Для коригування артилерії цього достатньо, якщо розрахунок розуміє, що дивиться не «як у коптері з прямої трансляції 4К», а як у класичного малого розвідника: маршрут, кадр, точка, відхід.
Швидкість 80 на крейсері звучить скромно. Для розвідки так і треба. Планер не ганяється за піхотою по лісосмузі. Він ріже маршрут, висить хвилинами над квадратом і приносить координати. Хто чекає від нього динаміки FPV — розчарується за перший виліт.
Що входить у комплекс, а не «просто літак»
Купують і передають не один планер. Комплекс. У типовій комплектації це два борти, запасні пропелери, акумулятори, ремкомплект, ноутбук із софтом, передавач. Іноді — пусковий пристрій, хоча класичний малий «Чаклун» якраз хвалять за старт з руки. Два планери — не жадібність виробника. Один літає, другий готують або вже відновлюють після жорсткої посадки.
Власне виробництво корпусів тут не гасло. Польовий ремонт: тріщина, відірване вухо кріплення, перенос «мізків» і камери в новий фюзеляж. Матеріал планера міцний і водночас еластичний, тож його реально латати не лише на заводі. Для підрозділу, який живе в посадці, це важливіше за красивий буклет.
Софт — окрема історія. Міноборони, коли допускало комплекс до постачання, окремо підкреслило вітчизняне програмне забезпечення. Не «китайська аппка з перекладом». Своє. На практиці це означає швидші правки під РЕБ, під нові режими польоту, під те, що вчора привезли з позицій. Мінус теж є: документація і навички не завжди встигають за прошивками. Тому навчання йде в комплекті, а не «розберетесь самі».
- два планери в базовому розвідувальному комплекті;
- камери, акумулятори, гвинти, ремкомплект;
- наземна станція — ноутбук і передавач;
- у ударних і перехоплювальних наборах бортів більше, бо частина машин не повертається.
Останній пункт часто пропускають. Розвідник розрахований на повернення. «К» і перехоплювач — уже витратна логіка. Комплект із шести чи десяти фюзеляжів виглядає дивно, поки не зрозумієш задачу.
Як він літає: рука, автомат, посадка
Зліт з руки. Без катапульти, без смуги, без п’яти людей на розтяжках. Планер зібрали, перевірили, кинули. Час на приведення в робоче положення виробник і військові оцінюють орієнтовно в 5–10 хвилин. Це одна з причин, чому комплекс люблять у підрозділах, яким треба зірватися й відійти.
Політ — у двох режимах. Автомат: накреслили маршрут, борт іде по точках. Керований: пілот втручається, коли треба обійти «зеленку», подивитися вбік або вискочити з поганої погоди. Посадка в малого розвідника — літакова, з системою стабілізації, уже в ручному режимі. Ось тут новачки сиплються. Зліт прощає. Посадка — ні.
Вітер. У паспорті до 12 м/с. Для планера 2,2 кг це вже багато. У 14-му окремому полку БпАК, про який свого часу писала АрміяInform, оператори прямо казали: через малу вагу доводиться зважати на погоду. За спостереженнями, найчастіша помилка — «ну 10 метрів, полетить». Полетить. А сісти рівно ще треба. Бічний вітер на посадці ламає більше бортів, ніж РЕБ.
Мороз окремо. Літій-іон на офіційному описі може втрачати до 30% ємності залежно від температури. Година польоту в липні і «година» в січні — різні години. Хто не гріє батареї і не перераховує маршрут, садить машину недоліт до точки.
Сім’я «Чаклунів»: не один дрон, а лінійка
Тут починається те, через що люди сваряться в коментарях. «Чаклун» у 2022-му і «Чаклун» у новинах 2025–2026-го — родичі, але не близнюки. Коротко по гілках.
| Назва | Клас | Що вміє | На що дивитися в ТТХ |
|---|---|---|---|
| «Чаклун» | малий розвідник | аерозйомка, маршрут, коригування | час, маса, лінк, камери |
| «Чаклун-К» | ударний / баражуючий | скиди або витрата борта по цілі | навантаження ~2 кг, менше часу в повітрі |
| Перехоплювач / «КМ» | дрон-кілер | полювання на чужі БпЛА | швидкість, БЧ, робота з радаром |
| «Чаклун Джет» | реактивний перехоплювач | швидкі цілі на кшталт розвідників і «Шахедів» | турбореактив, сотні км/год |
| «Чаклун-В» / B / B 2.0 | середній дальній | довге плече, розвідка, логістика, удар | ДВЗ, години польоту, кілограми навантаження |
«Чаклун-К» на IDEX описували як той самий планер, але з можливістю нести близько 2 кг вільнопадаючих боєприпасів під крилами при максимальній масі близько 4,3 кг. Версія «А» — по наземних цілях, «М» — швидша, під повітряні, до 175 км/год і стелі 4000 м. Виробник тоді заявляв понад дві тисячі успішних місій. Вірити «на слово» не обов’язково. Розуміти клас — обов’язково: це вже не той розвідник, який має повернутися з флешкою.
Перехоплювач у тій самій лінійці — інший розмір: довжина близько 1 м, розмах 1,7 м, бойова частина 800 г, швидкість до 250 км/год, стеля заявлена до 6500 м. Кінцеве наведення — камери плюс автозахоплення, фініш часто за пілотом. Якщо цілі немає, борт можна повернути: на БЧ стоїть ступеневе запобігання. Окремо виробник підкреслював, що зв’язка з радаром майже подвоює ефективність. Це вже не «кинув FPV і пощастило».
Реактивний «Чаклун Джет» показали на SAHA 2026 у Стамбулі. У відкритих матеріалах виставки фігурували довжина 1,65 м, розмах 1,5 м, злітна маса 10,4 кг, крейсер близько 220 км/год, максимум 320 км/год, час близько 40 хвилин, стеля до 6000 м, дальність близько 30 км у зв’язці з компактним радаром. В інтерв’ю Укрінформу для реактивної моделі називали й вищу цифру — до 450 км/год. Розбіжність, найімовірніше, через комплектації й те, що саме міряли. Консенсус простий: це вже не електричний планер на 80 км/год, а швидкісний перехоплювач під шахедоподібні цілі.
А «Чаклун-В» — взагалі інша машина. Не збільшений розвідник, а інший планер: двигун внутрішнього згоряння, кілограми навантаження, години, сотні кілометрів. У відкритих описах для різних ітерацій світяться розмах 3,1–3,5 м, навантаження від приблизно 10 до 35 кг, час 6–8 годин, дальність від 500 км і вище, інколи до 900 км для «B 2.0». Для ударного застосування українські профільні видання оцінювали плече приблизно в 700 км і бойову частину близько 20 кг. Це оцінки, не табличка з техпаспорта в відкритому доступі. Плутати з малим «Чаклуном» з руки — як плутати легковик із вантажівкою, бо обидва «на колесах».
Як його застосовують на фронті
Базова робота — очі. Повітряна розвідка квадрата, пошук техніки й живої сили, уточнення рельєфу, перевірка маскування своїх, контроль після удару. Коригування артилерії — окремий рядок у задачнику, його ж згадувало Міноборони, коли комплекс кодифікували. Погана погода для цієї машини не привід сидіти в бліндажі: відомство прямо писало, що негода не є стримувальним фактором. Не означає, що літає в ураган. Означає, що мокрий вітер і низька хмарність його зупиняють рідше, ніж багатокопійні коптери.
Ударне застосування малого планера теж було. Оператори розповідали про нерухомі цілі: гармати, склади, укріплення. Наздоганяти піхоту таким літаком незручно, хоч випадки бували різні. Пізніше ударну нішу частково забрав «К», а глибокий тил — «В». Логіка еволюції проста: спочатку те, що вміли зібрати швидко, потім те, що просили з окопів.
Окрема глава — протидія чужим БпЛА. У червні 2026-го Сили безпілотних систем показали бойову роботу з перехоплювачем «Чаклун»: збиття ворожих дронів, не пресреліз «ми працюємо». Для тактичної ППО це якраз той шар між FPV-перехоплювачем і ракетою. Дешевше за ракету. Дальше й швидше за коптер. Не панацея. Шар.
Ефективність виробник малює високою. Андрущак казав про 88–100% виконання завдань для перехоплювачів: якщо борт не знищили фізично, його можна повернути, підготувати й відправити ще раз. Це фірмовий аргумент проти мультироторів, які після невдалого заходу часто стають брухтом. Цифра корпоративна. Сенс у ній практичний: багаторазовість змінює економіку полювання.
Гроші, навчання, кодифікація
У лютому 2025-го «Еспресо» називало орієнтир вартості комплексу близько 400 тис. грн. Це не цінник на кожен борт і не прайс 2026-го. Орієнтир класу: дешевше за багато імпортних розвідників зі схожим функціоналом, дорожче за «мавік з розетки». Порівнювати з FPV на 400 доларів безглуздо. Інша задача.
Навчання. У виробника — курс, часто з симулятором. У відкритих згадках фігурує і тиждень, і два, залежно від школи й того, чи людина вже літала. Благодійний контур проєкту обіцяв безкоштовну підготовку для тих, хто отримує комплекс. Сторонні школи теж беруться: окремі центри запускали курси саме під «Чаклун» для пілотів, у яких борт уже стоїть на обліку в підрозділі. Симулятор тут не іграшка. Посадка літаком після коптера ламає голову.
Кодифікація — 16 жовтня 2024 року. Міноборони допустило «Чаклуна» до постачання як мультифункціональний дрон літакової схеми. На той момент він уже літав у війську. Папір наздогнав практику, як часто буває. Для частини — сигнал: можна брати через держконтракт, а не лише через банку. Для виробника — інший облік, інша відповідальність, інший темп.
Експорт. На SAHA 2026 компанія стояла в турецькому павільйоні, цікавість була, а продавати «просто завтра» представник не обіцяв: потрібна політична воля і механізм, який не обріже постачання своїм. Це чесна рамка. Поки війна, внутрішній фронт перший.
Чаклун проти квадрокоптера: кому що пасує
Не замість. Поруч. Коптер виграє в тісноті, на короткій дистанції, коли треба зазирнути у вікно, зависнути, скинути. Літак виграє, коли треба далеко, довго і відносно тихо. Спроба закрити «Чаклуном» задачу FPV закінчується злим пілотом. Спроба закрити коптером глибоку розвідку — злим командиром батареї.
| Критерій | Малий «Чаклун» | Типовий розвідувальний коптер |
|---|---|---|
| Час у повітрі | від години і більше | часто 20–40 хвилин |
| Маршрут за виліт | близько 100 км і вище | коротший, упирається в лінк і батарею |
| Старт | з руки, без смуги | вертикальний, з п’ятачка |
| Зависання | немає в класичному сенсі | є, і це його козир |
| Помітність | тихіший профіль, менший радіослід | гвинти чути, канал відео ловлять частіше |
| Вітер і ремонт | чутливий до бічного, зате латається в полі | стійкіший у точці, складніший капремонт |
| Навчання | посадка літаком, маршрут, навігація | інтуїтивніше для новачка |
Є ще імпортні «дорогі очі» з ціною в інші порядки. Функціонал захисту й автономності в «Чаклуна» виробник свідомо порівнює саме з ними: мовляв, схожий набір за інші гроші. Частково це правда ринку воєнного часу. Частково — продаж. Перевіряється тільки вильотом у конкретному полку, на конкретній ділянці, проти конкретних засобів РЕБ. Універсальної перемоги немає.
Обмеження, яких не пишуть на банері
Мала вага. Те, що дозволяє кинути з руки, те і здуває. 12 м/с — стеля експлуатації, не рекомендація «літай сміливо». Ніч, дощ, обмерзання крила — окрема розмова, її треба закривати версією й підготовкою, а не гаслом «літає в будь-яку погоду».
Канал зв’язку. У розвідника лінк у відкритих даних — десятки кілометрів, не сотні. Дальній маршрут 100–120 км часто робиться автономно, з записом на носій, а не з онлайн-картинкою на всьому плечі. Хто чекає «як у DJI, тільки на 80 км» — шукає інший апарат.
Людський фактор. У практиці найбільше бортів кладуть не «шахед ППО», а поспіх: не перевірили центрування після заміни батареї, поставили старий гвинт, забули про точку повернення, посадили проти вітру. Літак прощає менше, ніж коптер. Він летить. І якщо пілот на посадці «мавікнув» ручкою, планер нагадає, що він планер.
- не запускати в бічний вітер «на авось»;
- гріти акумулятори взимку і перераховувати час місії;
- не ставити на малий розвідник задачу FPV-ударника;
- вчити посадку на симуляторі довше, ніж зліт;
- уточнювати, про яку саме модель ідеться в накладній — розвідник, «К», перехоплювач чи «В».
Останнє — не бюрократія. Від моделі залежить усе: скільки людей на старт, чи потрібен радар, чи є бойова частина, куди садити, чим возити. «Привезли чаклуна» без уточнення — фраза, після якої починаються сюрпризи.
Кому це знати і що робити з цією інформацією
Якщо ви з підрозділу і вам пропонують комплекс — просіть не «відео як він красиво летить», а паспорт конкретної модифікації, склад комплекту, версію софту, регламент ремонту і місце навчання. Дивіться, чи є другий борт, чи є ремкомплект, хто ставить прошивки після першого збитого. Малий розвідник має сенс там, де коптер уже не дотягує, а важкий імпорт ще не доїхав.
Якщо ви волонтер — не збирайте «на чаклуна», поки не зрозуміли, який саме. Банка на малий розвідник і банка на реактивний перехоплювач — різні банки. Нормальний виробник це пояснює. Якщо не пояснює, хай пояснить.
Якщо ви просто читаєте новини — запам’ятайте одне. Чаклун БПЛА — не єдиний чарівний дрон і не відповідь на всі задачі неба. Це українська літакова лінійка, яка виросла з дніпровського гуртка до кодифікованого комплексу, ударних версій і перехоплювачів. Працює там, де потрібні тихі кілометри, просте виробництво і можливість латати машину в полі. Решта — вже про конкретну модель, конкретний розрахунок і конкретну погоду.
І ще. Назва справедлива лише наполовину. Ніякого чаклунства. Є легкий планер, свої програми, звичка слухати фронт і впертість людей, які до війни запускали моделі для задоволення. Решта добудовується вильотами. Якщо берете — вчіться сідати. Якщо пишете про нього — не змішуйте розвідник із «В». Якщо просто дивитесь у небо — тепер хоч знатимете, що за тихий літак міг пролізти там, де коптер уже давно б кричав гвинтами.
