Коротко
- Ан-196 «Лютий» — український ударний БпЛА літакового типу, розроблений «Антоновим» за участі «Укроборонпрому» восени 2022 року.
- Офіційно заявлена дальність — понад 1000 км; у відкритих оцінках фігурують польоти до 1500–2000 км, окремі удари приписують дистанції близько 1700 км.
- Бойова частина спочатку була близько 50 кг, з кінця 2024-го на частині бортів — до 75 кг.
- Злітна маса 250–300 кг, довжина 4,4 м, розмах крила 6,7 м, крейсерська швидкість орієнтовно 150–160 км/год.
- Працює як дрон-камікадзе глибокого тилу; у 2026-му показали варіант із ракетами під крилами.
- Основні оператори — ГУР, СБУ, Повітряні сили, Сили спецоперацій і підрозділи Сил безпілотних систем.
Дрон Лютий — це український далекобійний ударний безпілотник Ан-196, який літає як невеликий літак і б’є по цілях глибоко за лінією фронту. Не розвідувальний «птах» з камерою і не FPV з котушкою. Це одноразовий (у базовій ролі) апарат з бойовою частиною в десятки кілограмів, який запускають із землі і який годинами летить до нафтопереробного заводу, аеродрому чи цеху з електронікою.
Назву часто плутають із місяцем. «Лютий» тут не про календар, а про характер: лютий, жорсткий, злий. На ранніх фюзеляжах навіть писали церковнослов’янське «Аз воздам» — «Я воздам». Звучить пафосно, так. Але апарат вийшов не з плаката, а з дуже приземленої потреби 2022 року: дістати те, до чого не долітає артилерія і на що шкода крилату ракету.
Якщо коротко відповісти на запит «дрон лютий» — це головний (або один із двох-трьох головних) український інструмент дальнього одностороннього удару. Не єдиний. Поруч уже літають інші типи. Але саме «Лютий» найчастіше згадують, коли говорять про удари по НПЗ, авіабазах і заводах за сотні й тисячі кілометрів.
Звідки взявся Ан-196 і чому саме такий
Ідея ударного БпЛА в Україні була ще до лютого 2022-го. «Антонов» робив Ан-Бк-1 «Горлиця» — розвідувально-ударну машину з іншою логікою. Тоді всі дивилися на Bayraktar TB2: красиво, ефективно, у новинах щодня. До літа 2022-го турецькі борти стали вразливішими через ППО і РЕБ, а з осені небо над Україною заполонили іранські Shahed-136. Ось тоді запит змінився. Потрібен був не «маленький Байрактар», а свій баражуючий боєприпас на тисячу кілометрів.
У серпні 2022-го тодішній головнокомандувач Валерій Залужний ставив завдання на далекобійний ударний дрон. У жовтні «Укроборонпром» анонсував апарат масою понад 200 кг, з корисним навантаженням близько 75 кг і дальністю понад 1000 км. Перший політ — 22 жовтня 2022 року. Це не означає, що наступного ранку пішла серія. Випробування, аварії, доопрацювання шасі, компаса, каналів зв’язку — усе як у живій авіації, тільки стисліше і нервовіше.
Перша серійна партія була готова наприкінці серпня 2023-го. Далі — класика українського ВПК воєнного часу: спочатку обережні замовлення від окремих структур, потім конкуренція між ГУР, СБУ і Повітряними силами, потім уже потік. Олександр Камишін у листопаді 2023-го говорив, що Україна опанувала серійне виробництво «аналогів шахедів». Назву «Лютий» публіка підхопила пізніше. До того в розмовах був просто «той, що на тисячу кілометрів».
За досвідом читання відкритих розповідей операторів, ранні пуски були цирком. Передня стійка шасі вела себе норовливо, компас треба було калібрувати, а вночі апарат погано видно. Людина в машині їхала ззаду трасою на швидкості під 150 км/год, щоб оператор бачив борт і міг вирівняти розбіг. Удень простіше: фюзеляж довший за 4 метри, крила майже 7 — його не загубиш на горизонті. Звучить майже анекдотично. Так і було.
Технічні характеристики: що відомо напевно, а що — оцінка
Офіційного «паспорта виробу» з печаткою для преси немає, і це нормально. Нижче — зведення з відкритих українських і західних джерел. Де цифри «плавають», я так і пишу.
| Параметр | Значення | Наскільки це твердо |
|---|---|---|
| Довжина | 4,4 м | Стала оцінка в довідниках |
| Розмах крила | 6,7 м | Стала оцінка |
| Злітна маса | 250–300 кг | Діапазон, не одне число |
| Бойова частина | 50 кг, пізніше до 75 кг | 50 кг — ранні борти; 75 кг підтверджували розвідники |
| Дальність | від 1000 км, оцінки до 2000 км | 1000 км — заявка 2022 року; більше — з географії ударів |
| Крейсерська швидкість | близько 150–160 км/год | Оцінка під поршневий двигун ~50 к.с. |
| Вартість | близько 200 тис. доларів | Медійна оцінка 2024 року, офіційного прайса немає |
Таблиця не «секретний формуляр». Це те, що повторюють Militarnyi, Forbes і довідкові профілі. Якщо завтра вийде борт легший на 40 кг і з іншим баком — цифри зрушаться. Так і має бути в живій програмі.
Конструкція: не «пінопласт на скотчі»
Схема — низькоплан із двобалковим фюзеляжем. Два хвостові балки, між ними — штовхальний трилопатевий гвинт. Зовні це справді нагадує зменшений Bayraktar TB2, і око на цьому постійно зривається. Коли вперше побачив фото, кілька секунд був певен, що це «байрактар без підвісів». Ні. Інший клас, інше завдання, інша логіка витрати планера.
Каркас збирають зі склопластику на епоксидній смолі, жорсткість додають металевою сіткою і фанерою. Не карбон космічного рівня і не дюралева «Антоновська» класика. Компроміс: відносно дешево, ремонтопридатно, досить міцно, щоб не розсипатися на 6–10 годинах польоту. Планер модульний — бойова частина, бак із двигуном, крила, хвіст. Збирають близько до старту. Кільця й стропи під кран для заряджання БЧ — дрібниця, яку видно на фото підготовки, і вона багато каже про масу боєголовки.
Шасі — фіксоване триопорне. Зліт розбігом по рівній дорозі або смузі, посадка в камікадзе-версії не передбачена. Пізніше з’явилися борти без стійок: катапульта або мобільна платформа. Без шасі менший опір, трохи більша дальність, трохи менша помітність на радарі. За це платять складнішим стартом.
Двигун, паливо, як він взагалі долітає
Силова установка — поршневий бензиновий двигун повітряного охолодження, за відкритими оцінками класу близько 50 кінських сил. Уламки ототожнювали з німецьким Hirth F-23, але таблички виробника в публічному доступі не показували. Тож коректніше сказати: двоциліндровий боксер такого класу, не обов’язково «чистий імпорт». Гвинт ззаду штовхає, ніс лишається вільним під БЧ і, за потреби, під головку самонаведення.
150 км/год — це не ракета. Це мопед порівняно з крилатою ракетою. Зате години в повітрі. Маршрут із кількома поворотними точками, висота змінна, місцями низько над рельєфом. Інерційна навігація плюс супутникова корекція. Оптична головка на термінальній ділянці згадується в довідниках; «штучний інтелект» у пресі люблять писати завжди, перевірити це з уламків важко. Надійніше говорити так: гібридне наведення, запасний канал, розрахунок на РЕБ.
Дальність — найсварливіше місце. У жовтні 2022-го казали «понад 1000 км». Потім у матеріалах з’явилося 1200. Далі журналісти ставили 1500 і 2000, бо апарат бачили над цілями, до яких по прямій від кордону далеко. Удар по Іжевську влітку 2025-го — орієнтовно 1300 км. Ухта в Комі в лютому 2026-го — близько 1700 км, якщо вірити атрибуції за відео. Прямої лінійки в небі немає: вітер, запас пального, маса БЧ, чи скинули щось зайве в польоті. Тому «дрон Лютий дальність 2000 км» у заголовку — зручно, але грубо.
Бойова частина: від 50 до 75 кілограмів
Базова БЧ — уламково-фугасна, близько 50 кг. Для порівняння: у типового Shahed-136 у відкритих оцінках 30–50 кг. У листопаді 2024-го розвідники ГУР розповіли «Донбас Реаліям», що на Саратовський НПЗ пішов борт із 75 кг — у півтора раза важче, і він таки долетів понад 600 км від кордону. Тобто 75 кг — не маркетинг із презентації 2022-го, а бойова конфігурація.
Важкий заряд і максимальна дальність рідко живуть на одному борту. Більше вибухівки — менше гасу, або навпаки. Тому один і той самий тип може в одному вильоті бути «молотом» на 600–800 км, в іншому — «стрілою» на півтори тисячі з легшою начинкою. Плутати ці режими в один рядок характеристик — типова помилка новинних карток.
Як його запускають і чому це не «натиснув кнопку»
Пуск — окрема дисципліна. Потрібна рівна ділянка: траса, руліжка, колишній аеродром. Розбіг, відрив, набір, вихід на маршрут. Далі борт іде майже автономно. Оператор не «веде джойстиком вісім годин», як у FPV. Він готує коридор, точки, висоти, запасні гілки. Потім чекає телеметрію, поки її не зріже відстань або глушіння.
Катапультний старт з’явився як відповідь на вразливість колісного. Дорогу видно з супутника, колону забезпечення теж. Платформа в лісі чи в промзоні менше кричить «тут аеродром». Платять за це інженерією: рейки, пороховий або пневматичний імпульс, інше навантаження на лонжерони. У практиці обговорень після кожного великого удару знову спливає одне й те саме питання: звідки саме летіли. Відповідь майже ніколи не публічна. І добре.
Політ довгий. Шість, вісім, інколи більше годин. Двигун гуде в одному режимі, як мотор мотоблока. ППО чує його, якщо борт виліз на зручну висоту. Тому профіль «низько — гіркою — знову низько», обхід відомих позицій, суміш із хибними цілями. Сам «Лютий» дорожчий за примітивний імітатор, тож у пакеті його часто прикривають дешевшими бортами. Логіка проста: хай ракета ППО зустріне порожній планер, а не 75 кг тротилу над естакадою.
Лютий і Shahed-136: схожі завдання, різні машини
Порівняння з «шахедом» лізе в кожен другий текст, і його не обійти. Завдання справді сусідні: дешево (відносно ракети) дотягнути вибухівку за сотні кілометрів. Далі починаються відмінності, і вони не косметичні.
| Що порівнюємо | Дрон Лютий (Ан-196) | Shahed-136 / «Герань-2» |
|---|---|---|
| Аеродинаміка | Літак, двобалка, розмах ~6,7 м | Дельта, розмах близько 2,5 м |
| Злітна маса | 250–300 кг | близько 200 кг |
| Бойова частина | 50–75 кг | здебільшого 30–50 кг |
| Зліт | Розбіг шасі або катапульта | Рельс / катапульта |
| Орієнтовна ціна | ~200 тис. $ | десятки тисяч $ (оцінки різняться) |
| Роль у пакеті | Точковий важкий удар | Масований наліт, виснаження ППО |
Shahed дешевший і його можна запускати роями. «Лютий» дорожчий приблизно в кілька разів, зате несе важчу БЧ і побудований як нормальний планер, а не як літаюча бомба з крилами-трикутниками. Міняти їх місцями в голові не варто. Один тисне кількістю, другий — масою заряду на конкретний вузол: колону ректифікації, цех з ЧПУ, стоянку стратегічної авіації.
Вартість 200 тисяч доларів — не «дорого» і не «дешево» сама по собі. Крилата ракета коштує на порядок більше. Зенітна ракета середньої дальності теж. Економіка удару сходиться, якщо борт долітає не в поле, а в установку, яку ремонтують місяцями. Якщо збивають на підльоті — мінус 200 тисяч і нуль ефекту. Тому без хибних цілей, маршрутної роботи і розвідки цілі цей дрон швидко перетворюється на дорогий феєрверк.
Бойове застосування: від Криму до Комі
Перші бойові епізоди відносять до весни–літа 2023-го. У відкритих хронологіях фігурує удар 3 травня 2023-го по нафтобазі в районі Таманського півострова і вже ширше задокументований удар 28 серпня 2023-го по базі 126-ї бригади берегової охорони Чорноморського флоту в Перевальному, Крим. 20 вересня того ж року — нафтобаза в районі Сочі, пуск з Чернігівщини. 1 жовтня — стоянка вертольотів біля Адлера. Це ще не «кампанія по НПЗ», це обкатка.
З початку 2024-го логіка змінюється. Групи по два–шість бортів ідуть на нафтопереробку: Рязань, Самара, Саратов, Туапсе, Новоросійськ. Б’ють не «по заводу взагалі», а по первинній перегонці — атмосферних і вакуумних колонах, які довго везуть і складно замінити з наявності. 20 березня 2024-го — авіабаза Енгельс. 17 травня — масований наліт на Новоросійськ і Туапсе. Далі — меткомбінати, заводи вибухівки, підприємства радіоелектроніки.
У 2025–2026 роках дистанція росте, цілі стають «військовіше». Іжевський «Купол» (ЗРК «Тор», «Оса», збірка ударних БпЛА) — близько 1300 км, ніч на 1 липня 2025-го. Орськ, Уфа — НПЗ на 1400 км. Ухта — лютий 2026-го, Лукойл, орієнтовно 1700 км. Чебоксари, «ВНІІР-Прогрес» — електроніка, у тому числі компоненти навігації для тих самих ударних дронів, якими б’ють по Україні. 14 грудня 2025-го Kyiv Post писав про удар по морській платформі Лукойлу в Каспії. Не кожен з цих епізодів має залізну атрибуцію саме Ан-196: у небі одночасно літають FP-1 та інші типи. Але «Лютий» у цьому списку — частий гість, не разовий.
Оператори. ГУР — рання експлуатація і розвідка цілей. СБУ — свої дальні програми. Повітряні сили і Сили спецоперацій. Окремо — Сили безпілотних систем, де фігурують позивні на кшталт «Каспер» і «Фідель» у репортажах NYT та AP восени 2025-го. Це вже не «гурт ентузіастів з гаража». Це конвеєр задач: розвідка, відбір цілі, метео, коридор, пакет, оцінка супутником після.
Що дрон Лютий не вміє. Він не «невидимий». Його збивають. Він не працює в зливу як по ясну. Він не замінює балістику, коли треба хвилини, а не години. І він не єдиний український далекобійний БпЛА — звалювати всі вибухи за 800 км на Ан-196 вже стало медійною звичкою. AQ-400, FP-1, «Бобер», «Паляниця», імпровізації з мотодельтапланів — різні машини. Якщо не знаєте тип, чесніше сказати «далекобійний дрон», а не підписувати все «Лютим».
Модифікації: камікадзе, важча БЧ, ракети під крилами
Перша еволюція — проста і груба: більше вибухівки в той самий планер. 75 кг замість 50. Працює, якщо ціль ближча або якщо зрізали щось інше. Друга — зліт без шасі, обтічніший ніс, інша підготовка позиції.
Третя, уже публічна, — виставка. У липні 2026-го на Farnborough International Airshow вперше показали Ан-196 на міжнародному стенді. Під крилами — чотири малогабаритні засоби ураження. Українські видання писали про ракети «повітря–поверхня» з дальністю до 200 км і швидкістю близько 500 км/год. The Aviationist описував конфігурацію з чотирма турбореактивними баражуючими боєприпасами UAV-191. Можливо, це сусідні описи однієї підвіски, можливо — різні макети на одному планері. Оптоелектронної станції на виставковому борті не було: тобто пуск, імовірно, по заздалегідь відомих координатах, а не «побачив у камеру — пустив».
Навіщо це. Камікадзе витрачає весь планер на один удар. Носій може (принаймні в задумі) скинути чотири боєприпаси по різних точках і, якщо його навчать сідати, повернутися. «Якщо навчать» — ключове. Показати макети на Фарнборо і мати регулярну посадку 300-кілограмової машини на фронтову дорогу — різні етапи. Я б не поспішав називати це «українським Байрактаром». Поки що це розширення ударної логіки: один виліт, кілька точок, більший радіус за рахунок підвісів.
Окремо — бойові частини різної дії. Уламкова, фугасна, можливо елемент ударного ядра. На виставці стояли макети різних носових секцій. Для НПЗ потрібен один ефект, для ангара з літаками — інший, для цеху з верстатами — третій. Це вже не «одна бомба в ніс і бог допоможе».
Скільки коштує, хто платить, скільки їх роблять
Цифра в 200 тисяч доларів за борт ходить з 2024 року. Контрактного прайса немає, тож ставте в голові позначку «оцінка». Німецька партія 2025-го — фінансування виробництва понад 500 «Лютих» в Україні, про це писали Die Welt і українські агенції. Швеція роком раніше теж заходила в далекобійні дрони. Логіка донора проста: гроші в український конвеєр швидші за імпорт готових ракет, і політично це легше, ніж ATACMS на 300 км у 2023-му.
Серійність. У листопаді 2023-го говорили про десятки на місяць. Далі потужності роз’їхали по кооперації, бо одна велика ділянка — зручна ціль. Скільки саме Ан-196 зібрали за три роки — публічно не сказано. Міноборони звітує сумарно по класу «дрони глибокого удару», і там у казані кілька типів. Будь-яке «тисяч Лютих» без посилання на конкретний звіт я б викидав.
Чи варто чекати, що вони замінять ракети. Ні. Ракета — хвилини і складний маневр. Дрон — години й низька швидкість. Зате можна бити часто, по цивільно-військовій промисловості, там де ракета була б політичним і фінансовим перебором. Саме тому «Лютий» лізе в нафту, а не лише в штаби.
Типові помилки, через які стаття в інтернеті бреше
Перша. Будь-який вибух за 500 км підписують як дрон Лютий. Ні. Дивіться силует: двобалка і шасі — один тип, дельта — інший, мотодельтаплан — третій. Друга. Дальність «до 3500 км» без джерела. Таке інколи з’являється в агрегаторах. Не повторюйте. Третє. «Це український шахед». Завдання схоже, літак інший. Четверте. Плутанина 50 і 75 кг як універсальної БЧ на всіх бортах. П’яте. Віра, що колісний зліт = обов’язково бетонний аеродром. Рівної траси вистачає, якщо покриття тримає 300 кг на розгоні.
І ще одна, уже побутова. Люди шукають «дрон лютий» і думають, що це про місячні зведення або про якийсь окремий «лютневий» тип. Ні. Одна назва, один виріб Ан-196. Місяць лютий тут ні при чому, хоча в лютому 2026-го якраз і стався один із найдальших приписуваних ударів — Ухта. Іронія календаря, не індекс моделі.
Якщо хочете орієнтуватися в темі далі, дивіться не тікток із «секретними характеристиками», а первинку: зведення СБУ/ГУР без зайвих цифр, розбори Militarnyi, супутникові знімки наслідків, виставкові фото, де видно реальний планер, а не рендер. Два-три джерела на один факт. Решта — шум.
Дрон Лютий уже не новинка і не «секретний виріб з презентації». Це робоча машина дальнього удару, яку три роки доводили в бою: важча БЧ, дальші маршрути, інший старт, підвіси під крилами. Він дорожчий за примітивний баражуючий боєприпас і дешевший за крилату ракету. У цьому зазорі він і живе.
Якщо читаєте це, щоб зрозуміти новину про черговий вибух на НПЗ — дивіться на дальність, силует і чи є в пакеті інші типи. Як зрозуміти саму машину — запам’ятайте чотири цифри: 4,4 м, 6,7 м, 50–75 кг, від 1000 км. Решта уточниться. І хай уточнюється на цілях, а не на наших складах.
