Коротко
- Дрон Мерлін, точніше Мерлін-ВР, — російський розвідувальний БпЛА літакового типу. Його показували восени 2021 року як «тихий» апарат із гібридною силовою установкою.
- За відкритими даними, він може триматися в повітрі до 10 годин і підніматися приблизно до 5 км. Корисне навантаження — близько 6,5 кг, у частини джерел фігурують 7–8 кг.
- Орієнтовна вартість комплексу — близько 300 тисяч доларів. Це не прайс заводу, а оцінка, яку повторюють українські військові після збиттів.
- Перший задокументований випадок, коли його збили в Україні, — червень 2022-го. Відтоді Мерлін-ВР регулярно знімають FPV-перехоплювачі, ППО і розрахунки безпілотних систем.
- Заяву про гібрид варто читати з обережністю: у розібраному того ж 2022 року апараті звичайний двигун внутрішнього згоряння, а бак — пластикова каністра з ручкою.
- Головна небезпека не в «унікальності», а в оптиці й висоті: він підсвічує позиції, коригує артилерію і дає картинку там, де дрібніші розвідники вже не тягнуть.
Якщо коротко звести претензію виробника і те, що видно на фронті, виходить така картинка: дорогий, порівняно рідкісний розвідник із великим крилом. Літає довго. Падає теж регулярно. Нижче — без міфів про «прорив» і без паніки.
Дрон Мерлін — це не квадрокоптер із маркетплейсу і не «Шахед». Це крило. Катапульта на старті, парашут на фініші, камера в підвісі. Його запускають, щоб дивитися на нас: позиції, техніку, логістику, спалахи пострілів. Далі ця картинка йде на артилерію, РСЗВ, іноді на FPV-екіпажі. Тобто сам по собі він рідко когось «б’є». Він підказує, куди бити іншим.
Назву в пошуку пишуть по-різному: «мерлін», «мерлін вр», «merlin vr». Йдеться про один і той самий тип. Експериментальний зразок презентували 28 вересня 2021 року. Розробник — смоленський Науково-дослідний інститут сучасних телекомунікаційних технологій, база — апарат Мерлін-21БМ. Серійність досі виглядає каламутною: не «Орлан», який літає зграями, але вже й не одиничний лабораторний макет. Військова прийомка на деталях, яку бачили після перших трофеїв, натякала, що машину готували не лише для виставки.
У практиці розбору фронтових відео силует часто спочатку плутають з «Орланом» або «Суперкамом». Крило велике, профіль спокійний, ніякого вау-ефекту. Поки не підпишеш кадр або не побачиш розмах — око чіпляється за «ще один розвідник». І це, до речі, частина проблеми: дорогий апарат маскується не стелсом, а буденністю.
Що це за апарат і навіщо його зробили
Задум простий, навіть банальний. Росії бракувало розвідника, який сидить високо, довго і з нормальною оптикою — не «мильницею» на кілька кілометрів, а модулем, який бачить техніку далеко. Звичайні ZALA і «Суперками» за відкритими оцінками тягнуть менше: нижче стеля, коротший час, слабший підвіс. «Орлан-10» масовий, дешевший у виробництві, але його тепловізійна начинка часто скромніша.
Мерлін-ВР якраз під цю діру. Літаковий планер, розмах крила близько 5 метрів, довжина корпусу — трохи більше 2 метрів. Для тактичного розвідника це вже не «пташка в рюкзаку». Це повноцінне крило, яке треба возити, збирати, катапультувати. Зате така аеродинаміка дає тривалість і висоту. 10 годин у повітрі — якщо вірити заявленим цифрам — це зміна оператора, а не «підлетів-пішов».
Режими польоту — автоматичний і напівавтоматичний. Тобто маршрути можна прокладати за точками, а оператор втручається, коли треба докрутити камеру чи змінити ділянку. Завдання стандартні для розвідкрила:
- пошук позицій, техніки, складів, переправ;
- коригування артилерії й реактивних систем;
- контроль переміщень уздовж логістичних шляхів;
- нічне спостереження тепловізором;
- ведення розвідки там, де дрібніші дрони вже не дотягують по висоті або часу.
Нічого космічного. Класичний ISR — intelligence, surveillance, reconnaissance. Просто в російській лінійці таких «довгих і високих» машин на бригадному рівні обмаль, тому кожен Мерлін-ВР намагаються берегти. Виходить різно: бережуть, а збивають.
Характеристики: що заявлено і що варто тримати в голові
Повні офіційні ТТХ виробник так і не розклав на стіл у вигляді перевіреного паспорта. Те, чим оперують українські й західні огляди, — суміш презентаційних цифр, трофейних обмірів і обережних оцінок. Тому нижче не «істина в останній інстанції», а робоча зведення. Де джерела розходяться — так і пишу.
| Параметр | Відкриті дані | Нюанс |
|---|---|---|
| Довжина | близько 2,02 м | як у «Орлана-10» за габаритом фюзеляжу |
| Розмах крила | близько 4,9–5 м | істотно більше за «Орлан-10» (3,1 м) |
| Час у повітрі | до 10 год | заявлене; реальний наліт залежить від вітру, висоти, навантаження |
| Максимальна висота | до 5 км (інколи вказують 4,5 км) | робоча може бути нижчою, 450–2500 м |
| Швидкість | 70–140 км/год | це крейсер і «поспішай», не винищувач |
| Корисне навантаження | близько 6,5 кг, у частини джерел до 7–8 кг | цифри пливуть; для оптики цього вистачає |
| Дальність польоту | до 600 км | схоже на маршрутну, не на радіус стійкого зв’язку |
| Старт / посадка | гумова катапульта / парашут із пневмоподушкою | типова схема для цього класу |
Дальність у 600 км легко неправильно прочитати. Це не «оператор сидить за 600 кілометрів і бачить у 4K». У «Орлана-10», для порівняння, маршрутна дальність теж близько 600 км, а бойовий радіус зв’язку — зовсім інша історія, ближче до сотні кілометрів. Для Мерліна-ВР радіус каналу в надійних відкритих джерелах майже не фіксують. Тому «600 км» краще сприймати як запас палива на маршрут, а не як рулетку, якою він дістає до вашого двору з глибини росії.
Планер, мотор, зліт і посадка
Крило широке, профіль розрахований на тривалість, не на спринт. 70 км/год на крейсері — це майже як неспішний автомобіль на трасі, тільки в небі. На такій швидкості легше висіти над ділянкою, водити камерою, не з’їдати пальне ривками. 140 км/год — уже щоб утекти або швидше пройти маршрут. Не більше.
Зліт — катапульта з гумовим джгутом. Посадка — парашут, плюс надувна подушка, щоб не розбити оптику об ґрунт. Схема знайома: так садять і «Орлани», і чимало українських крил. Вона ж видає апарат після удару. На відео збиттів парашут іноді розкривається сам — і тоді в кадрі вже не «таємничий НЛО», а біла ганчірка з дорогим фюзеляжем під нею.
Мотор — поршневий, ДВЗ. Про гібрид нижче окремо, бо це окрема маленька драма. Паливний бак у трофейному зразку виявився звичайною пластиковою каністрою з ручкою. Так, з ручкою. Кріплення — на рівні гаражного тюнінгу. Для апарата, який потім оцінюють у сотні тисяч доларів, це виглядає майже комічно. Але логіка є: каністра дешева, її легко замінити, її не шкода. Оптика дорога. Планер і канал — дорогі. Бак — ні.
Оптика і міф про «тихий гібрид»
Найцінніше в цій машині не крило. Підвіс. За відкритими даними, камера працює у видимому й інфрачервоному діапазонах, а заявлене виявлення техніки — до 30 км. Тридцять кілометрів — цифра з презентаційного ряду, на неї впливають погода, контраст, якість матриці, тряска. Брати її як гарантію не варто. Брати всерйоз те, що оптика тут сильніша за типовий «Орлан», — варто.
У червні 2022-го волонтери розібрали збитий апарат. Про це докладно писав Defense Express. У тепловізійному тракті знайшли французьку матрицю Lynred (Ulis) PICO1024 з роздільністю 1024×768. Для розвідника це серйозно: у багатьох «Орланах» стоять слабші PICO640. Тобто картинка нічна — головний козир. Санкції тут як риторика: матриця європейська, на фронті вона вже була 2022-го. Питання не в тому, «чи вміють зібрати планер». Питання, чим його начиняють.
Гібрид. Його обіцяли як фішку: ДВЗ плюс електротяга, менше шуму на робочій ділянці. Ідея зрозуміла — розвідник, який не видає себе мотоциклетним тарахтінням. У тому ж розборі 2022 року гібридної схеми не знайшли. Звичайний двигун. Стартер-генератор, схоже, китайський. Далі українські зведення іноді все одно повторюють слово «гібрид» — як заявлену особливість типу, не як підтверджений факт конкретного борту. За спостереженнями, саме на цьому місці в коментарях найбільше плутанини: люди чіпляються за маркетинг і пропускають розбір.
Можливі пояснення три, і жодне я не підпишу як доведене. Або гібрид так і лишився слайдом. Або пізніші машини відрізняються від першого трофея. Або «гібрид» у їхній мові означає «є генератор», а не «летить на електромоторі над окопами». Поки українська сторона публічно не показала іншу начинку — чесніше говорити: заявлено гібрид, у відомому розборі його не було.
Як його застосовують проти нас
Схема не нова. Розвідкрило піднімається в тилу, набирає висоту, йде вздовж смуги. Оператор шукає не «солдата в окопі» — це роблять малі дрони ближнього радіуса. Він шукає батареї, колони, логістичні вузли, місця, звідки б’ють. Потім координати йдуть далі. Якщо коригування живе, приліт може бути за хвилини. Якщо ні — просто база для нічного удару.
Висота до кількох кілометрів дає дві переваги. Перша — огляд. Друга — складність для дешевих перехоплювачів: не кожен FPV туди дотягне по енергії, холоду й каналу. Саме тому Мерлін-ВР і з’являється в зведеннях як «рідкісний» і водночас «неприємний». Його не треба багато. Достатньо, щоб він висів, коли інші вже сіли заряджатися.
Типові помилки в побутовому читанні новин такі:
- Вважати його ударним. Бойової частини в цій машині немає. Він дивиться.
- Плутати з «Орланом», ZALA чи «Суперкамом». Клас той самий, клас «крило-розвідник», але габарит і оптика інші.
- Приймати 10 годин і 5 км як щоденну норму кожного вильоту. Це стеля можливостей, не розклад.
- Думати, що «за 300 тисяч» означає невразливість. Ціна не броня.
- Повторювати «гібрид = безшумний», не глянувши, що знайшли всередині.
Після такого списку хочеться одразу додати: розвідник цього класу небезпечний саме тоді, коли його не помітили. Не коли він «суперзброя». Коли над ділянкою довго висить спокійна точка, а знизу ніхто не піднімає перехоплювач і не ставить завади на канал.
Ціна, рідкість і чому цифра 300 тисяч липне до кожної новини
Оцінка «близько 300 тисяч доларів» кочує зі зведення в зведення. Її озвучують українські підрозділи, фонди, профільні медіа. Це не чек із бухгалтерії смоленського інституту. Комплект, оптика, канал, наземка, навчання — усе це пакується в «систему», а не в один планер. Тому 300 тисяч логічніше читати як «дорогий розвідкомплекс», а не як цінник на Amazon.
Рідкісний він з двох причин. Перша — не масовий, як «Орлан». Друга — кожна втрата болить дорожче, тож їх не розкидають пачками. Водночас із 2022-го машину збивають знову і знову. Тобто «рідкісний» не означає «майже не літає». Означає: на фоні сотень інших розвідників його менше, але він є.
У квітні 2025-го фонд «Повернись живим» у межах проєкту «Дронопад» показав, як екіпаж за пів години зняв два такі крила. В публічних коментарях тоді гуляла фраза про дешевий FPV проти крила за сотні тисяч. Емоція точна. Економіка війни в чистому вигляді: перехоплювач вартістю як побутова техніка проти оптики, яку шкода навіть у презентації впустити.
Як його збивають
Перший задокументований випадок — червень 2022-го, про нього писав Militarnyi. Далі — січень 2023-го, повідомлення Генштабу. Потім Південь, Херсонщина, Миколаївщина, Лиманський напрямок, Донеччина. Не буду зводити календар усіх епізодів: частина зведень називає тип прямо, частина пише «розвідБпЛА», і тоді журналісти вже домальовують. Надійніше триматися підтверджених епізодів, а не фанатично рахувати «вже сотий».
Що змінилось за чотири роки. На старті великої війни такі крила ще намагалися знімати класичною ППО й кулеметами, якщо сідали нижче. Зараз основний мисливець — антидроновий FPV. Спеціально підготовлений, з іншим пропелером, іншим запасом тяги, інколи з сіткою або ударним зарядом під балку, не під піхоту. Плюс радіолокація, плюс РЕБ на канал, плюс свої розвідники, які бачать «чуже крило» раніше, ніж воно наведе гаубицю.
Кілька публічних епізодів, щоб відчути географію, а не зазубрити список:
- червень 2022 — перше задокументоване збиття, згодом апарат розібрали;
- 8 вересня 2024 — біля Званівки на Донеччині FPV-розрахунок бригади «Рубіж» Нацгвардії;
- квітень 2025 — Лиманський напрямок, зенітники 63-ї бригади; того ж місяця «Дронопад» зняв два бортових за пів години;
- червень 2025 — батальйон SIGNUM 53-ї омбр;
- 3-тя окрема штурмова — перехоплювач пілота-новачка, який летів нібито на «Суперкам», а влучив у Мерлін;
- березень 2026 — Сили безпілотних систем на Запоріжжі звітували про кілька таких цілей за два тижні;
- весна 2026 — підрозділ Strix, прикордонники «Фенікс» на сході.
Список неповний і не може бути повним. Він про інше: машина не «невловима». Її бачать. На неї полюють. І чим більше спеціалізованих перехоплювачів, тим коротша кар’єра дорогого крила.
Помічав на відео одну й ту саму річ. Після влучання FPV апарат часто не вибухає феєрверком — падає, іноді з парашутом, іноді шматком. Далі гонка: чиї піхотинці перші на уламках. Оптика, блоки, логи — це вже трофей для інженерів, не картинка для телеграм-каналу. Саме з таких «приземлень» ми взагалі знаємо про каністру і французьку матрицю.
Мерлін, «Орлан», «Лелека» і Shark: де чиє місце
Порівняння кульгає, якщо ставити все в один рядок «хто крутіший». Це різні вагові категорії й різні задачі. Але таблиця допомагає не надувати Мерлін до стратегічного розвідника.
| Апарат | Розмах крила | Час польоту | Стеля | Силова |
|---|---|---|---|---|
| Мерлін-ВР | близько 5 м | до 10 год (заявл.) | до 5 км | ДВЗ; гібрид — під питанням |
| Орлан-10 | 3,1 м | близько 16 год | до 5 км | ДВЗ, масовий тип |
| Лелека-100 | близько 2 м | зазвичай 2–2,5 год, новіші версії довше | 1,5–3,5 км залежно від версії | електро, Україна |
| Shark (Ukrspecsystems) | 3,4 м | до 4 год | до 3 км | електро, Україна |
Дивіться, що випадає. За часом у повітрі «Орлан-10» навіть заявлено витриваліший. Мерлін не «замінює Орлана». Він, швидше, намагається дати кращу картинку і працювати там, де дрібніші російські розвідники вже сліпі. Українська «Лелека» і Shark — інша філософія: електрика, тихіше, свої канали, свої підвіси, ремонт поруч, а не через три кордони. Shark офіційно тримає зв’язок до 80 км і маршрут до 300 км при злітній масі до 13,5 кг. Це бригадний інструмент, не штучний «потік».
«Фурія» Athlon Avia — ще ближчий нам робочий клас: близько 4 годин, радіус від 50 км, розмах 2 м, шість кілограмів на старті. Вона не конкурує з Мерліном у стелі. Вона закриває свою ділянку щодня. І в цьому, за досвідом читання зведень, якраз різниця культур: у нас масовий робочий інструмент, у них кілька дорогих крил плюс хмара дешевих.
Слабкі місця, про які менше пишуть у заголовках
Велике крило видно. І радару, і візуально, і теплом, якщо двигун гарячий. Катапульта і парашут прив’язують до майданчика: це не «запустив із руки за сараєм». Канал управління і відео — така ж ціль для РЕБ, як у будь-якого розвідника. Оптика імпортна: без матриць апарат стає планером із каністрою.
Ще одне. Висота 4–5 км — це не космос. Для ЗРК це взагалі «залітай, будь ласка». Для FPV — уже складно, але не неможливо, якщо є підготовка, ретрансляція, погода і терпіння. Саме тому збиття Мерліна-ВР у 2025–2026 роках виглядають не як диво, а як відпрацьована робота. Диво було б, якби він літав роками без втрат.
І про шум. Навіть якби гібрид працював як у слайді, гвинт і планер усе одно видають машину. «Тихий» у маркетингу розвідБпЛА майже завжди означає «тихший за попередній мотор», не «нечутний». На позиціях, де вухо вже навчене, різниця між «тарахтить» і «трохи менше тарахтить» не завжди рятує.
Окремо — людський фактор з нашого боку. У практиці пояснень цивільним я раз у раз натрапляю на дві крайності. Або «нас зараз усім бачать, можна нічого не робити». Або «ну збили ж, значить, нікчемна техніка». Обидві дурниці. Розвідкрило цього класу треба збивати. І маскувати техніку. І не світити тепло. Це не суперечить одне одному.
Що з цим робити голові, не лише стрічці новин
Якщо ви читаєте це, щоб зрозуміти загрозу, тримайте просту рамку. Мерлін-ВР — дорогий російський розвідник із нормальною оптикою і заявленним довгим польотом. Він не замінює їхню масову розвідку. Він її підсилює в окремих місцях. Його вже неодноразово знімали звичайні, добре підготовлені розрахунки. Найдорожче в ньому — не планер, а те, що він встигає передати, поки не впав.
Далі по справі. Стрічку збиттів дивіться в офіційних зведеннях Повітряних сил, Сил безпілотних систем, бригад — не в переказах із трьома «унікальний» у заголовку. Підтримка перехоплювачів і програм на кшталт «Дронопаду» тут працює пряміше, ніж ще один коментар під відео. А якщо ви в темі БпЛА професійно, не таскайте в публічний простір частоти, висоти конкретних чергувань і «як саме дотягнули FPV». Ворог теж читає.
Мерлін залишиться в новинах. Його ще збиватимуть, ще хвалитимуть на їхньому боці, ще плутатимуть із сусідами по класу. Крило велике, каністра смішна, оптика ні. Ось і вся формула, без гібридного туману.
