Російський середній розвідувальний корабель «Іван Хурс» проєкту 18280 став одним із найпомітніших об’єктів уваги під час повномасштабної війни в Україні. Цей корабель, призначений для радіорозвідки, радіоелектронної боротьби та забезпечення зв’язку флоту, опинився в центрі кількох гучних операцій Сил оборони. Його історія тісно переплетена з подіями в Чорному морі, де кожен вихід у море перетворювався на потенційну ціль.
Спочатку судно планували для Тихоокеанського флоту, але після загибелі старого розвідника «Лиман» у 2017 році його терміново перекинули до Чорноморського флоту. З того часу «Іван Хурс» став одним із ключових інструментів російської розвідки в регіоні. Проте послідовні удари українських сил у 2023, 2024 і 2026 роках фактично вивели його з ладу.
Сьогодні корабель стоїть у Нафтовій гавані тимчасово окупованого Севастополя зі значними пошкодженнями. Його доля яскраво ілюструє, як сучасні безпілотні технології змінюють правила морської війни.
Історія створення та введення в експлуатацію
Корабель заклали 14 листопада 2013 року на стапелях «Северної верфі» в Санкт-Петербурзі. Це друге судно проєкту 18280 після головного «Юрія Іванова». Розробкою займалося Центральне конструкторське бюро «Айсберг». Будівництво затягнулося через численні доопрацювання, які враховували досвід експлуатації першого корабля серії.
Спуск на воду відбувся 16 травня 2017 року. Державні випробування завершилися навесні 2018-го, і вже 25 червня того ж року на ньому підняли прапор. Судно офіційно увійшло до складу Чорноморського флоту з портом приписки в Севастополі. Назву воно отримало на честь віцеадмірала Івана Кузьмича Хурса — начальника Розвідувального управління Головного штабу ВМФ СРСР у 1979–1987 роках.
Переведення до Чорного моря стало вимушеним кроком. У квітні 2017 року старий розвідувальний корабель «Лиман» затонув після зіткнення зі скотовозом неподалік Босфору. «Іван Хурс» швидко зайняв його місце й почав виконувати завдання з моніторингу систем протиракетної оборони та забезпечення зв’язку.
Тактико-технічні характеристики
Корабель проєкту 18280 належить до класу середніх розвідувальних суден ближньої, дальньої морської та океанської зони. Він значно сучасніший за радянські аналоги завдяки високому рівню автоматизації та інтеграції систем.
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Водотоннажність | 2500 т (стандартна) / 4000 т (повна) | Повна — у бойовій комплектації |
| Довжина / ширина / осадка | 95–96 м / 16 м / 4 м | — |
| Швидкість | 20 вузлів (максимальна), 16 вузлів (економічна) | Два дизельні агрегати |
| Дальність плавання | 8000 морських миль | При швидкості 16 вузлів |
| Екіпаж | 131 особа | — |
| Озброєння | Кулеметні установки 14,5 мм, ПЗРК «Ігла» та «Верба» | Мінімальне захисне |
Джерела даних: Militarnyi, українська Вікіпедія.
Силова установка складається з двох дизельних агрегатів загальною потужністю понад 5400 кінських сил. Корабель оснащений навігаційною радіолокаційною станцією МР-231-3, системою «Місток-18280» для позиціювання та виявлення, а також комплексами радіоелектронної розвідки. Він здатен вести радіорозвідку, радіоелектронну боротьбу й стежити за компонентами американських систем протиракетної оборони.
Саме наявність сучасного розвідувального обладнання робила «Іван Хурс» особливо цінним для російського командування в Чорному морі.
Роль у Чорноморському флоті та завдання
Офіційно корабель забезпечував безпеку газопроводів «Турецький потік» і «Блакитний потік». Насправді його головне завдання полягало в радіоелектронній розвідці, зборі даних про системи ППО та ПРО країн НАТО, а також координації дій корабельних груп. Він міг виконувати функції своєрідного «флагмана мережецентричної війни», збираючи й передаючи інформацію для авіації та наземних підрозділів.
У 2019–2022 роках судно неодноразово фіксували під час стеження за американськими есмінцями в Чорному морі. Після початку повномасштабного вторгнення його значення лише зросло — воно допомагало російському флоту контролювати радіоефір і відстежувати українські та союзні сили.
Українські атаки: 2023, 2024 і 2026 роки
Перший удар стався рано вранці 24 травня 2023 року. Українські надводні дрони «Магура» атакували корабель приблизно за 140 кілометрів на північний схід від протоки Босфор. Операція тривала близько шести годин: екіпаж відстрілювався, зв’язок з дронами періодично зникав, але один із апаратів дістався лівого борту корми. Російська сторона заявила про знищення всіх дронів і відсутність пошкоджень. Українські джерела підтвердили факт ураження.
Наступний удар прийшовся 23–24 березня 2024 року. Під час масованої атаки на Севастополь ракета (за даними українських військових — Storm Shadow) влучила в кормову частину корабля, який стояв біля причалу. Супутникові знімки зафіксували пошкодження. Після цього «Іван Хурс» тривалий час не виходив у море.
У ніч на 26 квітня 2026 року корабель знову зазнав ураження. За даними відкритих джерел, ударні дрони Центру спецоперацій «Альфа» СБУ завдали критичних пошкоджень. У червні 2026 року фото й відео з Нафтової гавані Севастополя показали судно зі знесеною частиною капітанської рубки, відсутньою димовою трубою, щоглою в будівельних риштуваннях і демонтованим обладнанням на кормі.
Послідовні атаки 2023, 2024 і 2026 років повністю вивели «Іван Хурс» з ладу — він більше не здатен виконувати розвідувальні завдання.
Поточний стан і значення втрати
Станом на середину 2026 року корабель стоїть у Севастополі в нефункціональному стані. Частина обладнання демонтована, ключові антени зв’язку та розвідки знищені або недоступні. Експерти оцінюють ступінь ураження як критичний — відновлення до боєздатного стану вимагатиме значних ресурсів і часу, яких у російського флоту наразі немає.
Втрата такого спеціалізованого судна суттєво послабила можливості Чорноморського флоту з радіорозвідки. На відміну від бойових кораблів, розвідувальні одиниці важко замінити. «Іван Хурс» був одним із лише двох кораблів проєкту 18280, і його виведення з ладу залишило російське командування без сучасного інструменту збору інформації в ключовому регіоні.
Історія цього корабля стала ще одним підтвердженням ефективності українських морських дронів і далекобійної зброї. Те, що здавалося захищеним і віддаленим, виявилося досяжним. Для Чорноморського флоту «Іван Хурс» перетворився з активу на символ вразливості.
