У вирі повномасштабної війни, коли кожне рішення головнокомандувача Збройних Сил України впливало на хід історії, поруч із Валерієм Залужним завжди були люди, яким він довіряв найбільше. Помічник Залужного — це не просто адміністративна посада. Це надійне плече, співрозмовник у найскладніші моменти та той, хто розділяє тягар відповідальності щодня.
Серед таких людей особливе місце займає майор Геннадій Частяков. Його ім’я стало відомим широкому загалу після трагічних подій листопада 2023 року. Історія його життя, служби та загибелі — це не лише особиста драма, а й нагадування про те, як навіть у тилу війна не відпускає. Вона про людські зв’язки, довіру та ціну помилок, яких не повинно бути.
Розглянемо детально, ким був Геннадій Частяков, що сталося 6 листопада 2023 року, як працювало розслідування та яке місце займали помічники в команді Валерія Залужного загалом.
Хто такий Геннадій Частяков
Геннадій Частяков народився 1984 року. Йому було 39 років на момент трагедії. Він закінчив військовий ліцей та Військовий інститут сухопутних військ в Одесі. Службу починав у Новоград-Волинській бригаді. Пізніше певний час займався бізнесом і навіть балотувався на виборах 2012 року до Верховної Ради від Волині.
З початком повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Частяков повернувся до лав Збройних Сил. Саме тоді він став помічником головнокомандувача Валерія Залужного. Це була не випадкова посада. Залужний пізніше назве його близьким другом і надійним плечем з перших днів великої війни. Частяков повністю присвятив себе службі та боротьбі з агресією.
У нього залишилася дружина та четверо дітей. Родина жила в селі Чайки Київської області. Саме там і сталася трагедія.
Трагедія 6 листопада 2023 року
6 листопада 2023 року Геннадій Частяков відзначав день народження. У колі родини, вдома. Він приніс подарунковий пакет з роботи. Всередині була дерев’яна коробка з пляшкою віскі Black Label та шістьма бойовими гранатами німецького зразка DM51 — саме такими, що перебувають на озброєнні ЗСУ.
Гранати подарував колега — полковник Олег Тімченко з апарату помічників головнокомандувача. Частяков не знав, що це бойові боєприпаси. Він сприйняв їх як сувенірні рюмки чи декоративні елементи подарунка. Під час розпакування вдома одна з гранат вибухнула в його руках.
Загиблий помічник Залужного загинув на місці. Його 13-річний син отримав тяжкі поранення та був госпіталізований. Дружина та теща не постраждали. Донька отримала легкі ушкодження.
Валерій Залужний того ж дня опублікував заяву в Telegram. Він написав про невимовний біль і важку втрату для Збройних Сил України та для себе особисто. Залужний підкреслив, що з початку повномасштабного вторгнення Геннадій був для нього надійним плечем і повністю присвятив життя службі.
Ця трагедія сталася не на фронті. Вона сталася вдома, від подарунка. Вона показала, наскільки небезпечним може бути навіть «звичайний» бойовий елемент, якщо порушено правила поводження з ним.
Розслідування Державного бюро розслідувань
ДБР відразу взяло справу під контроль. Розглянули кілька версій, зокрема причетність російських спецслужб чи вбивство на ґрунті неприязні. Основною версією з самого початку вважали нещасний випадок через необережне поводження з боєприпасом.
Розслідування тривало кілька місяців. Опитали понад двадцять свідків, провели експертизи, обшуки. У березні 2024 року ДБР завершило досудове розслідування. Олегу Тімченку пред’явили підозру за кількома статтями Кримінального кодексу України: викрадення, привласнення та збут боєприпасів, вбивство через необережність, нанесення тяжкого тілесного ушкодження через необережність та незаконне поводження зі зброєю.
Санкція статей передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років. Справа була підготовлена для передачі до суду. Тімченко стверджував, що попереджав про бойовий характер гранат, проте слідство встановило протилежне — Частяков був упевнений, що це сувеніри.
Ключовий момент
Залужний втратив не просто підлеглого. Він втратив близького друга, людину, яка була поруч у найгарячіші моменти 2022–2023 років. Така втрата для будь-якого командира — це не лише особисте горе. Це удар по всій команді, по системі довіри, яка тримає армію в найскладніші часи.
Інші помічники та радники Валерія Залужного
Окрім штатних помічників, у період командування Залужного існували й позаштатні консультанти на громадських засадах. Вони допомагали з окремими напрямками — від волонтерської роботи до комунікацій.
Однією з таких була Алла Мартинюк. У грудні 2023 року вона дала резонансне інтерв’ю, в якому зробила провокативні заяви щодо мобілізації. Це викликало хвилю обурення в суспільстві. Залужний відреагував швидко та чітко. 29 грудня 2023 року він заявив, що від 28 грудня у нього немає помічників-консультантів на громадських засадах. Він підкреслив: позаштатні помічники не мали повноважень говорити від його імені, а сказане ними — це виключно їхня власна думка.
Це рішення стало важливим сигналом. Головнокомандувач чітко розмежував офіційну позицію та особисті висловлювання людей, які колись допомагали на громадських засадах. Пізніше з’являлися згадки про інших консультантів, наприклад Тетяну Єфремову, але система позаштатних радників суттєво змінилася.
Офіційна команда Залужного завжди включала заступників — генералів Євгена Мойсюка та Миколу Балана — та головних консультантів з окремих напрямків. Вони забезпечували глибоку експертизу в питаннях політики, логістики, бойової підготовки. Залужний відомий тим, що делегував повноваження та цінував фаховість підлеглих.
Роль помічників у роботі головнокомандувача
Помічник головнокомандувача — це людина, яка:
- координує потік інформації;
- допомагає з організацією робочого дня;
- супроводжує в поїздках;
- іноді стає довіреною особою для найвідвертіших розмов.
У воєнний час така близькість народжує справжню дружбу. Залужний неодноразово наголошував на важливості команди. Він будував систему, де рішення приймалися колегіально, а відповідальність розподілялася. Помічники були частиною цієї системи.
Трагедія з Частяковим показала й інший бік: навіть у тилу потрібно дотримуватися найсуворіших правил безпеки з боєприпасами. Гранати не можуть бути «просто подарунком». Це зброя, і поводження з нею регулюється жорсткими інструкціями.
Що ми винесли з цієї історії
Війна забирає найкращих не тільки на фронті. Вона забирає їх і через людські помилки, недбалість, неправильні рішення в тилу. Геннадій Частяков віддав життя службі. Його загибель стала болючим нагадуванням про ціну кожної людини в цій боротьбі.
Валерій Залужний продовжує служити Україні вже на дипломатичній ниві як посол у Великій Британії. Його команда, яку він будував роками, залишила по собі важливий спадок — культуру довіри, фаховості та відповідальності.
Помічник Залужного — це більше ніж посада. Це символ надійності в часи, коли надійність вирішує долі. Історія Геннадія Частякова назавжди залишиться частиною цієї великої історії. Вона вчить цінувати кожну людину поруч і ніколи не забувати про правила, які рятують життя.
Сьогодні, коли Україна продовжує боротьбу, ми пам’ятаємо всіх, хто стояв поряд із тими, хто приймав найважчі рішення. Їхній внесок — невидимий для багатьох, але безцінний для країни.
