На початку серпня 2026 року Іран стоїть на перехресті, де військові удари, економічний колапс і внутрішні розбіжності сплітаються в один тугий вузол. Після загибелі верховного лідера Алі Хаменеї 28 лютого під час операції «Epic Fury» країна отримала нового керівника — його сина Моджтабу Хаменеї. Той майже не з’являється публічно, а зв’язок з ним, за словами президента Масуда Пезешкіана, «дуже складний».
Паралельно триває крихке перемир’я зі США, підписане 17 червня у вигляді меморандуму про взаєморозуміння. Воно вже кілька разів тріщало по швах через контроль над Ормузькою протокою — артерією, якою проходить близько п’ятої частини світової нафти. Іран вимагає права керувати маршрутами, Вашингтон наполягає на відкритості для всіх. Результат — обмін ударами в липні, пауза на початку серпня і переговори з Оманом про координати безпечного шляху.
Усередині країни інфляція перевищила 60 %, ріал обвалився, а після січневих протестів влада посилила репресії. Страти за «національну безпеку», обмеження зібрань і посилення моральної поліції стали повсякденністю. Ситуація в Ірані сьогодні — це не просто війна на зовнішніх фронтах, а боротьба режиму за виживання на всіх рівнях одночасно.
Військовий конфлікт: від лютневого удару до серпневої паузи
Конфлікт почався 28 лютого 2026 року спільними діями США та Ізраїлю. Удари по ядерних об’єктах, командних пунктах і резиденції верховного лідера змінили політичну карту країни за одну ніч. Алі Хаменеї загинув, його син Моджтаба був поранений і з того часу майже не з’являється. Похорон у липні зібрав сотні тисяч людей, але новий лідер лишився поза кадром.
У червні сторони підписали меморандум. Він передбачав припинення вогню, відкриття протоки і 60 днів на переговори про ядерну програму та зняття санкцій. Дедлайн — середина серпня. Проте вже в липні Іран атакував комерційні судна, які користувалися оманським коридором. США відповіли ударами по понад 80 цілях: радарах, протикорабельних ракетах, катерах Корпусу вартових ісламської революції. Тегеран завдав ударів по американських базах у Бахрейні та Кувейті.
На початку серпня пауза триває вже сьому ніч поспіль. Президент США Дональд Трамп скасував заплановану багатоденну кампанію після прохання Ірану та регіональних посередників. CENTCOM повідомляє про блокаду іранських портів, але бойові дії всередині країни тимчасово припинилися. Іранські офіційні особи заявляють, що координати маршруту через протоку з Оманом узгоджені, і спільна заява майже готова.
Контроль над Ормузькою протокою для Тегерана став не просто економічним важелем, а питанням стратегічного виживання режиму після втрати верховного лідера.
Ормузька протока: головний приз конфлікту
Близько 20 % світової нафти проходить через цю вузьку протоку між Іраном і Оманом. Після початку війни Іран фактично перекрив південний коридор, змушуючи судна йти під його контролем. США створили альтернативний маршрут уздовж оманського берега, але Тегеран відповідав попереджувальними пострілами і атаками.
У липні трафік впав до десятих часток від довоєнного рівня. Саудівська Арамко оцінювала втрати світових поставок у мільярди барелів. Іран наполягає: будь-які нові домовленості мають визнавати його право керувати протокою. Оман виступає посередником. Станом на 6–7 серпня іранський МЗС підтвердив, що географічні координати маршруту узгоджені, і документ майже готовий.
Для світової економіки це означає постійну напругу. Кожне закриття чи загроза закриття миттєво піднімає ціни на нафту. Для Ірану — це останній серйозний козир у переговорах про зняття санкцій і ядерну програму.
Новий верховний лідер і внутрішня боротьба
Моджтаба Хаменеї став верховним лідером у березні 2026 року. Він майже не з’являється публічно. Президент Пезешкіан у серпні прямо сказав, що спілкування з ним «дуже складне». Офіційні заяви виходять лише письмово або через державні ЗМІ. Ходять чутки про тяжкі поранення, отримані в лютому, і про побоювання нового замаху.
Усередині режиму чітко видно дві лінії. Прагматики — президент Пезешкіан, міністр закордонних справ Аббас Арагчі, спікер парламенту Мохаммад Багер Калібаф — намагаються зберегти переговори. Жорсткі лідери Корпусу вартових ісламської революції вимагають помсти і повного контролю над протокою. Під час похорону Алі Хаменеї радикали кидали каміння в Арагчі і скандували проти Пезешкіана.
Влада використовує момент, щоб зміцнити контроль. З березня стратили щонайменше 56 людей за звинуваченнями в «національній безпеці», багато з них — учасники січневих протестів. У Тегерані посилили патрулі моральної поліції, закривають місця зібрань, обмежують інтернет.
Економіка під ударом війни і санкцій
Війна і санкції вдарили по економіці з подвійною силою. Інфляція влітку 2026 року сягнула 62 % річних, продовольча — понад 130 %. Ріал втратив більшу частину вартості. Мінімальна зарплата зросла лише на 30–60 %, тоді як ціни на олію, м’ясо і хліб подвоїлися або потроїлися.
За оцінками уряду, збитки від війни становлять близько 270 мільярдів доларів — більше половини ВВП. Закриті готелі на острові Кіш, зупинилися підприємства, безробіття зростає. Центральний банк заперечує «колапс», але факти на вулицях говорять інше: черги, дефіцит і падіння купівельної спроможності.
| Показник | 2025 рік | Літо 2026 | Джерело тенденції |
|---|---|---|---|
| Річна інфляція | близько 40–48 % | понад 60 % | офіційна статистика Ірану |
| Продовольча інфляція | 70 %+ | 134 % | Статистичний центр Ірану |
| Курс ріала | різке падіння | понад 1,4 млн за долар | ринкові дані |
Дані таблиці відображають загальну тенденцію, підтверджену повідомленнями міжнародних агентств і офіційною іранською статистикою.
Санкції знову посилили після липневих ударів. США відкликали дозволи на експорт нафти. Іран шукає обхідні шляхи через Каспій, сухопутні кордони і китайських партнерів, але обсяги далекі від потрібних.
Соціальна напруга і репресії
Січневі протести 2026 року, спричинені економічним крахом, охопили десятки міст. Влада відповіла жорстко. За оцінками правозахисників, сотні загиблих, тисячі заарештованих. Улітку суди продовжують виносити смертні вироки учасникам тих подій.
У серпні в Тегерані і провінціях посилили контроль. Закривають кафе, обмежують зібрання, патрулюють вулиці. Інтернет працює з перебоями. Люди живуть у режимі постійної обережності. Водночас економічний тиск не зникає — раціонування продуктів уже обговорюють як можливий крок.
Економічна криза в Ірані 2026 року перетворилася на головне внутрішнє поле бою, де режим бореться не лише з зовнішніми ворогами, а й із власним населенням.
Ядерна програма і зовнішні гравці
Меморандум червня передбачав переговори про ядерну програму. США вимагають обмежень, близьких до повної денуклеаризації. Іран наполягає на праві на мирний атом і знятті всіх санкцій. Прогресу майже немає. Технічні розмови тривають, але політичні рішення відкладаються.
Регіональні гравці — Саудівська Аравія, Оман, Катар, Туреччина — намагаються виступати посередниками. Хоуси в Ємені продовжують загрожувати Червоним морем, додаючи ще один шар напруги. Ізраїль залишається на сторожі і періодично попереджає про можливість нових ударів.
Що далі: три сценарії
Перший — домовленості з Оманом спрацьовують, протока частково відкривається, переговори про ядерну програму продовжуються. Це дасть режиму кисень і час.
Другий — зрив домовленостей, новий обмін ударами, повне закриття протоки. Світові ціни на нафту злетять, економіка Ірану отримає ще один удар.
Третій — внутрішня ерозія. Якщо економічний тиск і репресії спровокують нову хвилю протестів, а новий лідер так і не з’явиться публічно, режим може опинитися в ситуації, коли зовнішній конфлікт уже не відволікає увагу від внутрішніх проблем.
Ситуація в Ірані в серпні 2026 року залишається вкрай нестійкою. Війна формально не закінчена, економіка тріщить, влада тримається на силі і страху. Ормузька протока стала символом цієї боротьби — хто контролює її, той має голос у великих переговорах. Поки що Тегеран не готовий поступатися. Вашингтон теж. А час працює проти обох сторін, особливо проти іранського суспільства, яке щодня платить найвищу ціну.
