Ніч на 3 січня 2026 року в Каракасі вибухнула серією глухих ударів. Повітря наповнилося гулом літаків, а столиця Венесуели на кілька годин занурилася в темряву. Це була не звичайна ескалація — Сполучені Штати провели одну з найзухваліших військових операцій сучасності. Операція «Абсолютна рішучість» (Absolute Resolve) змінила політичну карту Латинської Америки за якісь дві з половиною години.
Багато хто досі сперечається, чи можна називати ці події повноцінною війною. Формально це була точкова спецоперація з повітряними ударами та висадкою спецназу. Але для мільйонів венесуельців, які десятиліттями жили в умовах економічного колапсу, політичних репресій і хронічної нестабільності, саме цей момент став символом різкого повороту. Сьогодні, у липні 2026-го, країна живе вже в новій реальності: без Ніколаса Мадуро, з тимчасовою президенткою Делсі Родрігес і під сильним впливом Вашингтона.
Паралельно Венесуела продовжує тягнути за собою старий територіальний конфлікт навколо Есекібо з Гаяною, а в червні 2026-го країну вдарили ще й потужні землетруси. Усе це разом створює картину, яку важко назвати спокійною. Давайте розберемося, як усе починалося, що саме сталося тієї січневої ночі і куди рухається ситуація зараз.
Передісторія: довгий шлях до ескалації
Криза у Венесуелі накопичувалася роками. Після смерті Уго Чавеса в 2013 році країна під керівництвом Ніколаса Мадуро пройшла через гіперінфляцію, масову еміграцію (понад 7 мільйонів людей виїхали), дефіцит продуктів і ліків, а також міжнародну ізоляцію. США роками звинувачували режим у наркотероризмі, підтримці незаконних збройних формувань і торгівлі кокаїном.
У 2025 році напруга різко зросла. США розпочали операцію «Південний спис» (Southern Spear) у Карибському басейні, завдаючи ударів по суднах, які, на думку Вашингтона, перевозили наркотики. У грудні 2025-го Трамп оголосив блокаду підсанкційних нафтових танкерів, а ЦРУ отримало дозвіл на таємні операції. До кінця року американський флот і авіація накопичилися біля берегів Венесуели.
Окремо варто згадати про Есекібо. Ця територія площею понад 159 тисяч квадратних кілометрів (приблизно дві третини Гаяни) багата на нафту, золото і ліс. Венесуела претендує на неї з XIX століття, вважаючи Паризький арбітраж 1899 року несправедливим. У 2023 році Мадуро провів референдум, оголосив Есекібо 24-м штатом і навіть почав видавати ліцензії на видобуток. Гаяна звернулася до Міжнародного суду ООН, і справа досі триває. Після січня 2026-го ризик військового вторгнення з боку Каракаса різко знизився, але претензії не зникли.
Операція «Абсолютна рішучість»: як усе пройшло
3 січня 2026 року о 02:01 за місцевим часом почалася операція. Понад 150 американських літаків і вертольотів — F-22, F-35, B-1B, Growler, Chinook і Black Hawk — злетіли з 20 баз і кораблів. Спочатку вдарили по системах ППО, військових базах Форт-Тіуна, аеродромах і порту Ла-Гуайра. Потім спецпризначенці Delta Force разом із підтримкою 160-го авіаполку спеціальних операцій висадилися в резиденції Мадуро.
Захоплення Ніколаса Мадуро та його дружини Сілії Флорес тривало лічені хвилини. Їх вивезли на борт есмінця USS Iwo Jima і доправили до США, де вже чекали звинувачення в наркотероризмі.
Операція завершилася о 04:29. Американці не втратили жодного бійця вбитими (7 поранених), один вертоліт отримав ушкодження. Загинуло, за різними оцінками, 23–47 венесуельських військових, 32 кубинських охоронців і принаймні 2 цивільних. Загальна кількість загиблих, за даними незалежних моніторів, становила близько 75 осіб.
| Сторона | Загиблі | Поранені | Примітки |
|---|---|---|---|
| США | 0 | 7 | Без бойових втрат |
| Венесуела (військові) | 23–47 | невідомо | Переважно охорона |
| Куба | 32 | невідомо | Спецпризначенці |
| Цивільні | 2+ | невідомо | Підтверджено |
Дані за матеріалами Reuters та українською Вікіпедією.
5 січня Верховний суд Венесуели призначив Делсі Родрігес виконувачкою обов’язків президента. Вона була віцепрезиденткою при Мадуро і швидко перейшла до співпраці з Вашингтоном. США зняли частину нафтових санкцій, дозволили приватні інвестиції і фактично взяли під контроль ключові економічні важелі.
Наслідки для Венесуели та регіону
Після операції країна не розвалилася, як боялися деякі аналітики. Армія залишилася лояльною до нового керівництва, а Родрігес оголосила амністію і звільнила сотні політичних в’язнів. Нафтова промисловість почала поступово оживати — у лютому 2026-го продажі вже перевищили мільярд доларів. Водночас опозиція на чолі з Марією Коріною Мачадо залишається осторонь, а США чітко сигналізують: швидких виборів не буде, головне — стабільність і контроль над ресурсами.
Найбільшим шоком для багатьох стала не сама військова операція, а те, наскільки швидко колишні соратники Мадуро адаптувалися до нової реальності під американською «парасолькою».
Міжнародна реакція розділилася. Аргентина, Перу, Україна та частина європейських країн вітали зміну. Бразилія, Колумбія, Китай, Росія та Іран засудили дії США як порушення суверенітету. ООН висловила занепокоєння. Для регіону це стало сигналом: Сполучені Штати готові діяти жорстко і швидко.
Есекібо: конфлікт, який не зник
Територіальна суперечка з Гаяною після січня 2026-го перейшла в «сплячий» режим. Венесуела під керівництвом Родрігес більше не погрожує вторгненням, але й не відмовляється від претензій. У травні 2026-го в Гаазі завершилися усні слухання в Міжнародному суді ООН. Рішення очікується приблизно в серпні. Гаяна впевнена, що суд підтвердить кордон 1899 року. Венесуела заявляє, що не визнає юрисдикцію суду і наполягає на двосторонніх переговорах за Женевською угодою 1966 року.
На практиці це означає: велика війна за Есекібо зараз малоймовірна, але «сіра зона» з інцидентами на кордоні та в морі може зберігатися.
Червень 2026: землетруси як новий удар
24 червня 2026 року країну спіткала ще одна катастрофа. Два землетруси магнітудою 7,2 і 7,5 з різницею в 39 секунд зруйнували північне узбережжя, особливо штат Ла-Гуайра і частину Каракаса. Станом на середину липня офіційна кількість загиблих перевищила 4300 осіб, поранених — понад 16 700, а тисячі все ще вважаються зниклими безвісти. Десятки будинків обвалилися, інфраструктура зазнала серйозних пошкоджень.
США активно допомагають — направили рятувальників, кораблі та техніку. Родрігес оголосила надзвичайний стан і закликала розморозити закордонні активи. Ця трагедія стала серйозним тестом для тимчасової влади і показала, наскільки вразливою залишається країна після десятиліть занепаду.
У липні 2026-го Венесуела одночасно переживає політичну трансформацію під американським впливом, гуманітарну кризу після землетрусів і затяжний територіальний спір. Це не класична війна з фронтами і окопами, але це глибока, багатошарова криза, яка визначатиме долю країни на роки вперед.
Мадуро досі перебуває під арештом у США, суд триває. Родрігес балансує між старими чавістськими елітами і вимогами Вашингтона. Опозиція чекає на справжні вибори. А звичайні венесуельці, які вже пережили стільки, знову змушені збирати життя з уламків — цього разу буквально.
Ситуація динамічна. Рішення Міжнародного суду щодо Есекібо, темпи відновлення після землетрусів і подальші кроки США можуть різко змінити баланс сил уже найближчими місяцями. Венесуела 2026-го — це країна, яка вийшла з однієї бурі і одразу потрапила в наступну. І світ уважно спостерігає, чи зможе вона нарешті знайти шлях до стабільності.
