Коротко:
- 9 травня (за календарем ПЦУ) відзначають перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських до Барі в 1087 році.
- У народі свято називають Микола Теплий, Весняний або Літній Миколай — на відміну від зимового 6 грудня.
- Дата закріпилася в українському церковному календарі ще наприкінці XI століття.
- Святого вважають покровителем худоби, хліборобів і мандрівників; з цього дня починали випасати коней.
- Головні традиції — молитва, освячення води, «нікольщина» (заздравні обіди) і спостереження за погодою.
- Мощі досі зберігаються в базиліці святого Миколая в італійському Барі і мироточать.
Коли чуєш «Миколай», одразу спадає на думку грудень, подарунки під подушкою і дитяче очікування. Але є ще один день — травневий. Його називають Микола Теплий або Весняний. І саме він часто плутає людей, які вперше чують про «миколая в травні».
Це не день смерті святителя і не його народження. Це пам’ять про конкретну історичну подію 1087 року: перенесення нетлінних мощей з міста Мири в Лікії (сучасна Туреччина) до італійського порту Барі. Православна Церква України святкує цю дату 9 травня. Деякі громади, що дотримуються юліанського календаря, — 22 травня. У будь-якому разі травень стає другим «миколинським» місяцем року.
Свято глибоко вкоренилося в українській традиції. Його ввели ще за митрополита Київського наприкінці XI століття, майже одразу після самої події. І відтоді воно живе не тільки в храмах, а й у прислів’ях, прикметах і господарських звичаях.
Що саме сталося в 1087 році
Після смерті святителя Миколая (близько 343 року) його поховали в Мирах Лікійських. Там мощі швидко стали місцем паломництва. Від них текло миро, відбувалися зцілення. Майже сім століть святиня залишалася на місці.
У XI столітті Мала Азія зазнала сильних набігів. Візантія слабшала, місто Мири спустошували. Християнські святині опинилися під загрозою. За церковним переказом, святий Миколай з’явився уві сні пресвітерові з міста Барі і наказав перенести мощі туди, де їх зможуть захистити.
Барійці спорядили три кораблі. Вони прибули до Мир, знайшли саркофаг, наповнений запашним миром, і забрали мощі. Частина джерел описує подію як рятівну місію, частина — як викрадення, бо місцеві монахи опиралися. Так чи інакше, 8 травня 1087 року кораблі пристали до Барі, а наступного дня, 9 травня, мощі урочисто перенесли до церкви святого Стефана.
Через рік папа Урбан II освятив нову базиліку, зведену спеціально для святині. Мощі лежать там і сьогодні. Щороку з них збирають миро — запашну рідину, яку роздають паломникам.

Чому в Україні святкують двічі
Зимовий Миколай (6 грудня) — день упокоєння святителя. Травневий — день перенесення мощей. Обидва свята існували на українських землях уже в XI–XII століттях. Народ чітко розрізняв: «Один Миколай — з травою, а другий — з морозами».
Після переходу Православної Церкви України на новоюліанський календар у 2023 році дата стабільно припадає на 9 травня. Це зручно: свято збігається з початком активних польових робіт і остаточним приходом тепла.
У народі Микола Теплий став майже господарським святом. Його вважали покровителем коней і худоби. Прислів’я говорять самі за себе: «Прийшов Миколай — коней випасай», «Юрій з теплом, а Микола з кормом», «Святий Юрій пасе корів, а Микола — коней».
Народні традиції і звичаї
У цей день господарі виводили коней на першу пашу. Священики служили молебні просто неба і кропили тварин свяченою водою. Вірили, що так захищають худобу від хвороб і «нечистої сили». На Київщині і Поділлі влаштовували «нікольщину» — заздравні обіди, коли родичі і сусіди збиралися за спільним столом, щоб попросити здоров’я на весь рік.
Починали сіяти гречку і стригти овець. Приказка була сувора: «До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки». Після свята вже можна було спокійно братися до цих робіт.
Сьогодні більшість цих звичаїв збереглася лише в окремих селах або в пам’яті старших людей. Але сама атмосфера дня залишилася: іти до храму, помолитися, освятити воду, привітати всіх Микол і Миколайовичів.
- Молитва до святителя за здоров’я, захист у дорозі і допомогу в господарстві.
- Освячення води — її потім використовують для окроплення дому і худоби.
- Скромний, але щедрий стіл: страви з зеленню, молочні продукти, хліб.
- Уникання сварок і образливих слів — вважалося, що вони можуть «відізватися» цілий рік.
Після такого списку стає зрозуміло, чому день сприймали як рубіж між весною і справжнім літом. Холод уже не повернеться, земля готова приймати насіння, а худоба — пастися.
Прикмети і що не радили робити
Народні спостереження за погодою 9 травня були дуже практичними. Якщо йшов дощ — чекали доброго врожаю зернових. Теплий і сонячний день обіцяв спокійне літо. Гучне квакання жаб — щедрий овес. Рясна роса вранці — багато огірків і овочів.
Щодо заборон: суворих церковних обмежень немає. Але в народній традиції не рекомендували сваритися, відмовляти в допомозі, брати чи давати в борг, стригти волосся. Ледарювати теж не годилося — святий Миколай нібито «не любить байдиків» у свій день. Натомість робота на користь немічних і сиріт вважалася особливою заслугою.

Як святкують сьогодні
У храмах ПЦУ служать урочисті літургії. Багато хто приходить саме цього дня, щоб подякувати за зиму, що минула, і попросити захисту на літо. Дехто спеціально їде в паломництво до Барі — там щорічно збирають миро з мощей і роздають його вірянам.
У практиці помічав, що навіть люди, далекі від регулярного церковного життя, часто згадують про «теплого Миколая». Хтось пригадує бабусині розповіді про вигін коней, хтось просто відчуває, що після 9 травня весна остаточно перемагає. Це свято якось дуже по-домашньому вплітається в український календар.
Порівняно із зимовим Миколаєм травневе свято менш «дитяче» і більш «господарське». Тут менше подарунків і більше розмов про поле, худобу і врожай. Але суть та сама: звернення до святителя, якого здавна вважали швидким помічником у всякій біді.
| Аспект | Зимовий Миколай (6 грудня) | Весняний Миколай (9 травня) |
|---|---|---|
| Подія | Упокоєння святителя | Перенесення мощей |
| Народна назва | Микола Зимовий, Холодний | Микола Теплий, Весняний, Літній |
| Основний акцент | Діти, милосердя, подарунки | Худоба, поле, початок літа |
| Типові звичаї | Подарунки під подушкою | Вигін коней, нікольщина, сівба |
Таблиця допомагає швидко зорієнтуватися. Два свята — дві різні сторони одного шанування. Обидва потрібні.
Що варто зробити саме цього дня
Якщо ви хочете провести день усвідомлено, можна почати з простого. Сходити на службу або хоча б помолитися вдома. Освятити воду, якщо є така можливість. Привітати всіх знайомих Микол. А якщо є нагода — згадати тих, кому зараз важко, і зробити щось конкретне: допомогти, підтримати, просто зателефонувати.
У практиці бачив, як люди після такого дня поверталися додому спокійнішими. Ніби скинули з себе останній зимовий тягар. І це, мабуть, найкращий ефект від свята, яке тримається вже майже тисячу років.
Микола Теплий нагадує: навіть коли святиня опиняється під загрозою, знаходяться ті, хто готовий її врятувати. І навіть через століття мощі продовжують мироточити. Можливо, саме в цьому — головний сенс травневого дня. Не в прикметах і не в заборонах, а в тому, що милість і заступництво не закінчуються з зимою.
Тож якщо цього року 9 травня випаде на будень — не пропустіть. Зупиніться хоча б на кілька хвилин. Подякуйте. Попросіть. І відчуйте, як після довгої зими нарешті приходить справжнє тепло.