Коротко
- БПЛА Хорнет — американський ударний дрон-камікадзе літакового типу від компанії Perennial Autonomy (раніше Swift Beat), який Сили оборони застосовують по ворожій логістиці з 2025 року.
- Злітна маса близько 15 кг, розмах крила 2,2 м, бойова частина до 4,5 кг при корисному навантаженні до 5 кг.
- Крейсерська швидкість 100–120 км/год, на пікіруванні — до 200 км/год. Дальність у відкритих оцінках 130–160 км, зі скидання з аеростата — до 190–200 км.
- Летить низько й майже безшумно, тримає курс без постійного GPS і постійного радіоканалу, ціль донаводить оптика зі штучним інтелектом.
- Орієнтовна вартість одного апарата — близько 5 тисяч доларів, тобто менше ніж 5 тисяч євро.
- Не плутайте з нанодроном Black Hornet, українськими FPV Wild Hornets чи зенітним Hornet від Destinus — це різні машини.
БПЛА Хорнет — це невеликий літак-камікадзе середньої дальності. Не квадрокоптер і не «шахед». Крило пряме, гвинт у хвості штовхає, старт з пневмокатапульти, далі маршрут майже сам, а в кінці оператор підтверджує ціль і апарат пікірує. Завдання просте й жорстке: вантажівки, паливо, легкоброньована техніка, іноді мобільні вогневі групи. Не стратегічний завод за тисячу кілометрів, а «середня глибина» — ті самі 80–160 км, де логістика ще жива, а звичайний FPV уже не дістає.
Виробник — каліфорнійська Perennial Autonomy, раніше Swift Beat LLC. Власник — Ерік Шмідт, колишній CEO Google. Офіційних ТТХ компанія так і не виклала. Цифри, які зараз гуляють мережею, зібрані з бойового застосування, розборів уламків і публікацій українських профільних видань. Тому нижче я пишу не «паспорт заводу», а робочу картину: що підтверджується з кількох боків, де оцінки розходяться і де новачку легко сісти в калюжу.
У практиці спілкування з людьми, які дивляться фронтові відео, Hornet часто приймають за великий FPV. Силует інший. Це маленький літак зі штовхаючим гвинтом, а не рама з чотирма моторами. І саме ця різниця пояснює, чому він літає далі, тихіше і інакше переживає РЕБ.
Звідки взявся Hornet і чому про нього заговорили так пізно
Публічна історія коротка. У липні 2025-го Україна офіційно анонсувала співпрацю зі Swift Beat: мова йшла про сотні тисяч дронів різних типів до кінця року і нарощування в 2026-му. Сам Hornet на фронті з’явився ще 2025-го, спершу тихо. Масові згадки пішли навесні 2026-го, коли підрозділи на кшталт 1-го корпусу НГУ «Азов» почали викладати удари по трасах навколо Донецька, біля Маріуполя і на шляхах з окупованого Криму.
Компанія тим часом встигла змінити вивіску на Perennial Autonomy і закріпитися як виробник не лише ударних машин. Її перехоплювач Merops уже встиг повоювати. У травні 2026-го військові армії США теж почали освоювати Hornet — тобто те, що відточували в Україні, пішло в американську підготовку. Це рідкісний цикл: не «привезли з каталогу і вчилися на полігоні», а навпаки.
Російська сторона охрестила апарат «Марсіанин-2». Попередник, «Марсіанин-1», був меншим квадрокоптером-камікадзе Bumblebee того ж виробника. Хорнет більший, дальший і вже не «копійчаний FPV», а середній барражуючий боєприпас. Назву шершня він носить недаремно: підлітає тихо, жалить швидко, і поки ви шукаєте джерело звуку, він уже в піке.
Тактико-технічні характеристики БПЛА Хорнет
Цифри нижче — консенсус відкритих джерел. Виробник їх не підтверджував, тож ставтеся як до робочих орієнтирів, а не як до таблички в брошурі.
| Параметр | Відкриті оцінки |
|---|---|
| Тип | ударний БПЛА літакового типу, дрон-камікадзе |
| Злітна маса | близько 15 кг |
| Маса без БЧ і батареї | близько 5 кг |
| Розмах крила / довжина | 2,2 м / 1,4 м |
| Корисне навантаження | до 5 кг |
| Бойова частина | до 4,5 кг (часто 1,5 або 4 кг) |
| Крейсерська швидкість | 100–120 км/год |
| Швидкість на пікіруванні | до 200 км/год |
| Дальність | 130–160 км з землі; зі скидання з аеростата оцінюють до 190–200 км |
| Тривалість польоту | орієнтовно до 2 годин |
| Практична стеля | до 5000 м |
| Двигун | електричний SE4720 300KV, штовхаючий гвинт |
| Батарея | 12S2P, близько 1,9 кг, 10 000 мА·год, елементи Samsung INR21700-50S |
| Старт | пневмокатапульта |
| Орієнтовна ціна | близько 5 тис. $, менше ніж 5 тис. € |
Дальність — найслизькіше місце. Оцінки «130–145 км» ідуть з розборів і прикидок. Фактично фіксували роботу на глибину близько 160 км від лінії зіткнення. Окремий епізод липня 2026-го: спецпідрозділ «Омега» відпрацював Hornet по Су-24М на аеродромі Саки — понад 185 км від найближчої підконтрольної території. З аеростата запас ходу ще більший. Коротше: «сто кілометрів» — нижня робоча планка, не стеля.
Бойова частина теж не одна на всіх. З 2025-го бачили комплекти від майже іграшкових 0,2 кг до 4 кг. Найчастіше кумулятивно-уламкові або ударне ядро 1,5 / 4 кг, інколи осколково-фугасні. Для КамАЗа, «Уралу» і легкої броні цього вистачає. Танк у лоба цим не беруть, і не треба: Hornet полюють не на «парадну бронетехніку», а на те, чим її заправляють і возять.
Як влаштований і як летить
Конструкція навмисно проста в серійному сенсі й акуратна в авіаційному. Defense Express після розбору внутрішностей описав фюзеляж і крило з пінополіпропілену — легкий, міцний, радіопрозорий матеріал, з якого деталі можна лити. Силові елементи й кіль — карбон і формований пластик. Французькі журналісти інколи пишуть «пінопласт»; сенс той самий: не дюраль і не «рама з AliExpress», а легкий планер, який можна штампувати.
Компонування з носа в хвіст таке:
- дві денні камери — курсова і нижня;
- блоки керування й обчислень;
- бойова частина;
- батарея 1,9 кг;
- електромотор зі штовхаючим гвинтом.
Мозок — процесор Qualcomm QCS5430. Під бази даних — накопичувач на 128 ГБ, під ПЗ — ще 64 ГБ. Саме тут сидить те, чого не видно на уламках: алгоритми пошуку цілі, оптична навігація, автозахоплення. «Залізо» відносно зрозуміле. Софт — ні. І це, за досвідом таких розборів, головна різниця між «зрозуміли схему» і «зробили такий самий».
Запуск, профіль польоту, тиша
Старт з пневмокатапульти. Далі набір і маршрут. Типовий профіль — малі висоти, часто до 200 м, уздовж доріг. Фіксували проходи метрів на п’ять. На ціль заходить тихо: електромотор, м’яка гума на лопатях, віброізоляція мотора. Поки акустика спрацьовує, часу на кулемет уже обмаль.
Крейсер 100–120 км/год. На піке — до 200. Керованість на пікіруванні зберігається, тобто це не «камінь униз», а ще керований удар. Автопіке має обмеження: дрібна перешкода, дерево, різкий маневр цілі — і система автозахоплення інколи промахується. Не магія. Інструмент.
Помічав, що в обговореннях усі чіпляються за цифру дальності. Оператори ж частіше говорять про інше: тишу і висоту. Дальність без тихого заходу — просто довгий переліт, який збивають на підльоті. Тихий захід на п’яти метрах — це вже інша розмова.
Навігація, камери і штучний інтелект
Ключ Hornet — не один датчик, а зв’язка. Супутникова навігація є, але вона не цар. Працює зв’язка супутник плюс інерціально-оптика. Нижня камера знімає місцевість, процесор бачить зсув картинки — так званий optical flow. На уламках траплялися наліпки на кшталт «не використовувати GPS». Натяк зрозумілий: у глушилці апарат має летіти далі по картинці землі, а не по «пташках».
GNSS-модуль — одночастотні приймачі LOCOSYS з патч-антеною Cirocomm (L1, права кругова поляризація). Підтримка GPS, BeiDou, Galileo, GLONASS, QZSS, SBAS. Точність без постановки перешкод — близько 1,5 м RMS. Додаткового «антиджем»-щита на антені не видно: схоже, супутник тут швидше страховка і детектор спуфінгу, ніж головний штурман.
Дві камери дають картинку для оператора і для алгоритмів. Захоплення цілі — з 300–500 м. Звідси піке з 200–300 м або атака з малої висоти на тій самій дистанції. Оператор бачить підказки: тип об’єкта, пріоритет. Рішення «бити чи ні» лишається за людиною. Потім автолок і піке. Це не «дрон сам вирішив воювати». Це автопілот останньої милі з людиною в контурі.
Камери денні. Атаки в сутінках уже були, тож існують, ймовірно, світлосильніші варіанти. Навесні 2026-го з’являлися згадки про експериментальну тепловізійну курсову камеру. Масовим це поки не назвеш.
Зв’язок і стійкість до РЕБ
Каналів кілька, і в цьому сіль. Відео може йти:
- двостороннім радіо в нестандартних діапазонах 1800–1900, 2000–2300 і 3300–3800 МГц;
- через Starlink Mini;
- MESH-мережею на модемах Radionor Cordis.
Управління — LoRa в діапазонах, типових для масових російських DMR-радіостанцій VHF/UHF, включно з тактичними «Азарт». Слабкий сигнал ховається в чужому ефірі. Спроба заглушити його широкосмугою б’є і по їхньому ж зв’язку. Поляризацію антен підібрали так, щоб зменшити помітність для комплексів на кшталт Р-934 і Р-330Ж. Типові дрон-детектори ці діапазони часто просто не слухають.
Додайте автономний маршрут — і виходить машина, якій не обов’язково весь політ «висіти» на операторі. РЕБ, що глушить FPV на 10 км, тут працює гірше. Не означає «не береться взагалі». Означає, що дешева «глушилка на пікапі» вже не панацея.
Бойова частина, цілі і як виглядає удар
Типові цілі — автотранспорт і військова техніка на дорогах. КамАЗи, «Урали», легкоброньовані машини, інколи піхота чи мобільна ППО, якщо дрон уже «сидить» на маршруті й бачить живу групу. Для фури з боєкомплектом 4 кг кумулятивно-уламкової БЧ — серйозно. Для ангара з бетоном — ні. Інструмент середньої вагової категорії.
Підрив — від плати ініціації: по порогу акселерометра або окремою командою. Є режим самознищення, програмований. Якщо місія зірвалась, апарат не повинен стати трофеєм з цілою начинкою. Не завжди спрацьовує ідеально — інакше розборів уламків не було б — але задум зрозумілий.
Зі стрілецької зброї Hornet збити важко, якщо не влучити в політний контролер, БЧ або батарею. Сітки над дорогами проти нього слабші, ніж проти повільного FPV: швидкість, профіль і кут заходу інші. Найчастіше як протидію називають FPV-перехоплювач або спеціалізовані комплекси на кшталт «Елки». Тобто б’ють не «рушницею в небо», а іншим дроном.
Як застосовують на фронті
Робоча схема виглядає так.
- Катапульта, набір, вихід на маршрут уздовж логістики.
- Політ на малій висоті, мінімум зайвого ефіру.
- В районі цілі — оптичний пошук, підказки ШІ оператору.
- Підтвердження, автолок, піке 200 км/год.
- Якщо зрив — самознищення або зміна цілі, якщо алгоритм і людина встигли.
Навесні 2026-го така робота стала помітною на донецькому напрямку: Вугледар, Андріївка, Горлівка, Лисичанськ, кільцева Донецька. У травні — Маріуполь, понад 100 км від українських позицій. Окремо — траси Крим–Херсонщина. Мілітарний прямо писав: Hornet уже один із наймасовіших інструментів по глибокій логістиці. Не єдиний. Але той, який за співвідношенням «дальність / тиша / ціна / БЧ» вибився вперед.
У липні 2026-го «Омега» показала інший клас цілей: Су-24М на Саках. Два попадання — ніс і зона баків. Літак, судячи з усього, уже не летів і стояв як донор запчастин, але епізод важливий. Він знімає ярлик «тільки фури». Дальність понад 185 км, аеропорт, авіація. Не «шахед на 1000 км», але вже не тактичний FPV.
Є нюанс, про який рідко пишуть рівним текстом. Hornet — ще й летючий стенд. У конструкцію постійно вносять зміни за бойовим досвідом. Те, що збили взимку, навесні може мати інший модем, іншу камеру, інший профіль БЧ. Тому «я знаю ТТХ Hornet напам’ять» — сумнівна гордість. Знаєте покоління, яке бачили на відео. Наступна партія вже інша.
Аеростат, дальність і чому «200 км» — не рекламний слоган
Щоб витягнути радіус без важчої батареї, випробовували скидання з аеростата. У тестах кулю піднімали приблизно на 8 км (близько 8250 м). Апарат скидали, він вирівнювався і планував. В одному публічному епізоді від точки скидання відлетів орієнтовно на 42 км ще в режимі планування. Задум простий: старт уже з потенційною енергією, двигун мовчить довше, детектори пізніше чують.
Оцінки після таких пусків — 190–200 км до цілі. Це не «завжди 200». Це стеля при вдалому вітрі, легшій БЧ і високому старті. З катапульти, з 4–5 кг вибухівки, проти вітру — буде менше. Новачок якраз тут і помиляється: бере максимум з заголовка і малює стрілку на карті. Карта бреше, якщо не врахувати вагу, висоту старту і те, скільки апарат петляє, обходячи ППО.
Скільки коштує і чим відрізняється від інших дронів
Оцінка німецького оглядача Юліана Рьопке — менше ніж 5 тисяч євро за борт. В англомовних матеріалах частіше фігурує близько 5–6 тисяч доларів. Для камікадзе з такою дальністю і такою «начинкою» це дешево. Для FPV — дорого. Порівняння має сенс лише в своєму класі.
| Параметр | БПЛА Хорнет | Типовий FPV 10″ | Дрони типу «шахед» | Darts-2 (укр. клас) |
|---|---|---|---|---|
| Дальність | 130–160+ км | зазвичай 10–20 км | сотні–тисячі км | оцінки 50–100 км |
| Бойова частина | до 4,5 кг | часто 1–3 кг | десятки кг | за відкритими оцінками 8–10 кг |
| Ціна за борт | ~5 тис. $ | сотні доларів | десятки тисяч | орієнтир 1–3 тис. $ |
| Старт | катапульта / аеростат | з рук, з землі | катапульта, рейки | літакова схема, два гвинти |
| Ніша | логістика «середньої глибини» | передній край, окоп, гармата | стратегічні удари вглиб | дешевший вітчизняний аналог середньої дальності |
Darts-2 згадую окремо, бо його якраз ставлять поруч. Українська машина того ж класу: теж літак-камікадзе, теж ШІ на останній милі, дешевша, з двома малими гвинтами і, за відкритими оцінками, важчою БЧ. Дальність скромніша. Це не «копія Hornet», а відповідь на ту саму діру в арсеналі: між FPV на 15 км і великим крилатим одноразовим на 800 км зияла порожнеча. Її зараз і затикають.
Інші «Хорнети»: щоб не плутати запити
За спостереженнями, слово «хорнет» у чатах живе окремим життям. Люди шукають одне, читають інше. Короткий розбір, щоб ви не змішали чотири різні речі.
- Hornet / Perennial Autonomy — ось цей текст. Американський ударний літаковий камікадзе середньої дальності.
- Black Hornet (Teledyne FLIR, Норвегія) — наногелікоптер у долоні, близько 16–33 г, розвідка на кілометр-півтора. ССО України його теж застосовували, але це «очі за ріг», не удар по КамАЗу.
- Wild Hornets — український виробник FPV: 10-дюймові камікадзе, бомбери, перехоплювачі Sting. Інша школа, інша дальність, інша ціна.
- Hornet від Destinus — зенітний перехоплювач, не удар по землі. У Block 2 заявляли дальність понад 70 км і складні крила.
- Окремо в магазинах FPV ще живе «Hornet 7» — цивільна/напівбойова 7-дюймова рама. До американського ударного відношення не має.
Якщо шукаєте «бпла хорнет» у 2026-му, Google з високою ймовірністю має на увазі саме американський ударний. Але перед покупкою комплектуючих чи цитуванням ТТХ гляньте на фото: крило 2,2 м і гвинт ззаду — це він. Рама 7–10 дюймів — ні.
Обмеження, міфи і типові помилки
Hornet не невидимий і не всесильний. Раз уже розклали сильні сторони, варто сказати, де він просідає. Інакше вийде рекламна листівка, а не розбір.
- «Він повністю автономний». Ні. ШІ шукає й підказує, автолок веде в піке, але ціль підтверджує оператор. Це важливо і технічно, і юридично.
- «Дальність завжди 200 км». Ні. 200 — стеля з аеростата. З катапульти і з важкою БЧ робочі 130–160, інколи більше, якщо маршрут прямий і погода не знущається.
- «Його не глушать». Глушать гірше, ніж FPV. Starlink, візуальна навігація і чужі діапазони знімають дешеву РЕБ, не усю ППО світу. Перехоплювач його вже ловить.
- «4,5 кг рвуть що завгодно». Рвуть м’яку логістику і легку броню. Бетон, ангар, танк у лоба — інший клас боєприпасів.
- «Сітка на трасі рятує». Проти повільного коптера — часто так. Проти швидкого літака з піке — значно рідше.
- «Офіційні ТТХ є в інтернеті». Немає. Є реконструкція. Різниця принципова.
Ще одна помилка, уже побутова. Люди бачать якісну картинку з 60–70 км у тил і думають, ніби канал завжди ідеальний. Картинка буває відмінна. Буває, що апарат іде майже мовчки по інерції й оптиці, а відео з’являється лише на термінальній ділянці. Різні конфігурації, різні місії. Один серійний індекс — кілька характерів.
Автопіке промахується. Дерево, дріт, різкий ривок вантажівки, тінь, протисонце. Алгоритм цілить у корпус, вихлоп, форму башти — і все одно інколи б’є в узбіччя. Тому «успішність 80%», яку інколи повторюють за одним репортажем, я б не робив універсальною цифрою. У різних розрахунках різна статистика, і відкритої зведеної немає.
Кому це знати корисно — і що робити з цією інформацією
Якщо ви просто хотіли зрозуміти, що за « Hornet » у стрічці новин: це американський тихий літак-камікадзе середньої дальності, який Сили оборони ставлять на ворожі фури, паливо і інколи на аеродроми. Не наногелікоптер. Не український FPV-бренд. Не «шахед».
Якщо збираєте матеріал, аналітику чи просто закриваєте прогалину в карті дронів, тримайте три якорі. Перший — клас: між FPV і стратегічним одноразовим. Другий — зв’язка «оптика + ШІ + нестандартний ефір», а не «ще один GPS-літак». Третій — ціна близько 5 тисяч доларів, через яку такі борты можна ставити пакетом, а не по одному «на свято».
Читати далі варто профільні українські розбори, насамперед Мілітарний, і не тягнути цифри з випадкового телеграм-переказу. Виробник характеристики не затвердив, тож кожна нова партія може змінити модем, камеру чи БЧ. Для картини «що це і навіщо» відкритих даних уже досить. Для точного паспорта конкретної серії — ні, і це нормально.
І ще одне, вже зовсім приземлене. Коли наступного разу побачите відео тихого літачка, що випірнає над трасою і складається в піке, не шукайте в кадрі чотири пропелери. Їх там немає. Є крило на два з гаком метри, гвинт ззаду і дуже мало часу в того, хто стоїть на узбіччі.
