Одна з найневдаліших інвестицій українського ринку нерухомості коштувала партнерам сотні тисяч доларів власних коштів, а учасникам спільноти «Укрінвестклуб» — понад 2 млн доларів. Згодом довелося витратити десятки тисяч доларів на юридичне переслідування людини, яка, на думку інвесторів, завдала цих збитків. Такі історії оприлюднюють не заради розповіді про помилки. Інвестиційний ринок, який не пам’ятає прорахунків, приречений повторювати їх. Правильний клімат формується не лише презентаціями та гаслами. Антигероїв не можна дозволяти зникати безслідно.
Харизматичний підприємець і обіцянки зростання
Історії такого типу починаються подібно. Є харизматичний, досвідчений підприємець із рекомендаціями та попередніми результатами. Таким був Олег Тітамир — колишній топпосадовець у Луганській області, екскерівник великих підприємств, забудовник із цікавими об’єктами. Його бізнес-модель розглядали публічно. Він зводив таунхауси. Інвестори з ним заробляли. Модель працювала щонайменше до кінця 2021 року.
Тоді ринок нерухомості стрімко зростав. Ціни підвищувалися, попит залишався високим. Пропозиції виглядали реалістичними: 20–25 % річних здавалися нормальною премією за ризик. Інвестори вкладалися на етапі котлована. Таунхауси будували, потім продавали. Паралельно зростала вартість об’єктів і ринок загалом. Перші кейси підтверджували розрахунки.
В Олега були інші бізнеси — фінансові компанії, ліцензії, мікрокредити, родинна структура. Збоку це виглядало як невелика бізнес-імперія. Статусне авто, фото з курортів, упевненість і соціальне підтвердження створювали довіру.
Недобудови, арешти землі та повільне слідство
У січні 2022 року Олег Тітамир писав в Instagram: «Скоро все буде». Йшлося про Vita Village у Віті-Поштовій. Очікували нормальне котеджне містечко і заробіток для інвесторів. Після початку війни засновник зник із медійного простору. У 2024 році в соцмережах з’явилося його нове життя у Валенсії: поради підприємцям, філософія успіху. Тим часом Vita Village став проєктом, де гроші зібрали, а будинки не звели.
На місці запланованих десятків сучасних домівок — недобудовані таунхауси, котеджі й фундаменти, що поросли бур’яном. Два об’єкти мали належати партнерам, зокрема Олександру Тихомирову. Ще понад десяток — іншим учасникам спільноти. За оцінками, постраждали понад 100 інвесторів.
Війна не створила проблему, а виявила її. Гроші, що мали піти на будівництво, за інформацією інвесторів, використали не за цільовим призначенням. Сигнали з’являлися ще раніше. Наприкінці 2021 року один із вкладників терміново потребував коштів на лікування рідних. Інвестицію зробили щойно. Будівництво навіть не починалося. Проте гроші не повернули. Кошти, як з’ясувалося, спрямовували на інші проєкти, купівлю земель і сторонні потреби.
Частина землі перебуває під арештом у межах слідчих дій. Інша відійшла давнім землевласникам: забудовник не зміг довести законність отримання ділянок. Інший девелопер зайти не може. Інвестори також не здатні добудувати об’єкти самостійно. Під тиском Олег Тітамир передав певну кількість ділянок в інших локаціях та активи. Вони неліквідні й не дають швидкого рішення. Більшу частину інвестицій, імовірно, буде втрачено.
У кримінальному провадженні вже понад 40 потерпілих. Сума збитків лише тих, кого визнано потерпілими, перевищує 2 млн доларів. Це частина людей і частина реальних втрат. Юристи підготували заяви, зібрали документи, супроводжують потерпілих. Досудове розслідування триває понад рік і рухається повільно. Інвестори змушені витрачати десятки тисяч доларів, щоб спонукати систему до очевидних слідчих дій.
Вони прагнуть офіційних коментарів від місцевої прокуратури та Головного управління Національної поліції в Києві. Після оголошення підозри можна буде говорити про запобіжний захід чи розшук. Безкарність стає інструментом для наступних порушників. Якщо ринок бачить, що можна зібрати гроші, не виконати зобов’язання і зникнути, він засвоює хибний урок. Боротьба йде не лише за повернення коштів, а й за прецеденти, які покажуть: з інвесторами так поводитися не можна.
