Х-22 ракета: чому її майже не збивають

Коротко

• Х-22 «Буря» — радянська надзвукова авіаційна протикорабельна ракета, у класифікації НАТО — AS-4 Kitchen. На озброєнні з 1968 року.
• Довжина 11,65 м, стартова маса близько 5,8 т, звичайна бойова частина — майже тонна вибухівки. Дальність модифікацій Х-22М/МА — до 600 км.
• У висотному режимі піднімається до 27 км і пікірує на ціль зі швидкістю близько 4,6 Маха. Носій — бомбардувальник Ту-22М3, до трьох ракет на борт.
• Проти кораблів її робили. По українських містах застосовують з травня 2022-го. По наземних цілях вона груба: кругове ймовірне відхилення понад 90 м.
• Станом на серпень 2024 року Повітряні сили України офіційно назвали цифру 2 збиті з 362 пусків Х-22/Х-32 — це 0,55%.
• Найдієвіший захист для цивільних — укриття в перші хвилини після повідомлення про зліт Ту-22М3. Для ППО це задача Patriot і SAMP/T, не С-300.

Так, це саме та ракета, яку в новинах плутають то з «Кинджалом», то з Х-101. Х-22 — окрема історія. Велика, стара, швидка і з бойовою частиною, від якої в місті лишається воронка й вигорілий під’їзд.

Її розробляли в СРСР під авіаносні групи. Радіолокаційна головка мала чіплятися за величезний металевий корабель посеред моря. Коли ту саму головку спрямовують на житловий квартал, вона бере «радіоконтраст» — торговельний центр, дев’ятиповерхівку, міст. І влучає «десь туди». Для авіаносця «десь туди» ще може спрацювати. Для міста — це лотерея з тонною тротилового еквівалента.

Нижче — як вона влаштована, чим відрізняється від новіших Х-32, чому українська ППО роками майже не могла її дістати, і що з цього випливає, якщо ви живете в зоні досяжності Ту-22М3.

Звідки взялася Х-22 і для чого її будували

Конструкторське бюро «Радуга» почало роботу наприкінці 1950-х. Задум був простий і жорсткий: важкий бомбардувальник не мусить прориватися крізь палубну авіацію США. Він запускає ракету за сотні кілометрів, а та вже сама долітає до ордера. Перший пуск Х-22ПГ — 1963 рік. На озброєння комплекс К-22 зайшов 1968-го, спочатку з Ту-22К.

Це не «крилата ракета» в тому сенсі, в якому ми звикли говорити про Х-101 чи «Калібр». У Х-22 рідинний ракетний двигун Р-201, паливо — токсична суміш Tonka-250 (ТГ-02) і інгібованої червоної димлячої азотної кислоти. Двигун працює на розгін, далі ракета летить уже за інерцією й аеродинамікою, з автопілотом і радіовисотоміром. Тому її часто називають надзвуковою авіаційною ракетою класу «повітря—поверхня», а не класичною крилатою з турбореактивним мотором.

Ядерний варіант Х-22Н мав термоядерну бойову частину потужністю від 350 кілотонн до 1 мегатонни. Звичайний — близько 1000 кг гексогену. Для авіаносця обидва варіанти виглядали логічно. Для удару по багатоповерхівці в Дніпрі логіки немає жодної, крім однієї: знищити якомога більше.

Після розпаду СРСР ракети лишилися в кількох республіках. Україна свої Ту-22М зняла з озброєння, а 423 одиниці Х-22 утилізувала за програмою зменшення загрози. Це варто тримати в голові, коли хтось каже, ніби «в нас теж таке було і ми могли б відповісти тим самим». Носіїв уже давно немає, ракет теж.

У практиці, коли я вперше став біля Х-22 у Державному музеї авіації в Жулянах, вразило навіть не оперення і не обтічник головки. Вразила довжина. 11,65 метра — це як маршрутка, покладена на бік. Діаметр фюзеляжу 92 см. Розмах крила 3 метри. Людина поруч виглядає маленькою. І ось цей «автобус» розганяють до чотирьох з половиною Махів і кидають на місто.

Технічні характеристики: цифри без міфів

Публічні ТТХ трохи «плавають» залежно від модифікації і джерела. Базові цифри, на яких сходиться більшість відкритих довідників, такі.

Орієнтовна вартість однієї ракети — близько 1 млн доларів. Цифра умовна: серійне виробництво згорнули ще в радянські часи, а відкритої «ціни з заводу» немає. Forbes Ukraine рахував її саме так, порівнюючи з дорожчими «Калібрами» й «Іскандерами». Дешевше не означає слабше. Тонна вибухівки на швидкості кілька тисяч кілометрів на годину компенсує багато чого.

Точність — окрема розмова. Для протикорабельної ракети 1960-х кругове ймовірне відхилення понад 90 метрів ще можна було терпіти: авіаносець довгий, ордер великий, ядерна БЧ закриває промах. По кварталу таке КВО означає, що ракета має право «промазати» на сотні метрів і все одно зруйнувати будинок поруч. У Кременчуці 27 червня 2022 року одна з двох ракет вдарила приблизно за 450 м від торгового центру — по заводу «Кредмаш». Друга влучила в «Амстор».

Як ракета летить до цілі

Є два основних профілі. Висотний: після відділення від Ту-22М3 ракета набирає близько 27 км, розганяється і майже прямо пікірує вниз. На кінцевій ділянці швидкість сягає приблизно 4,6 Маха — це понад 5500 км/год. Низький профіль скромніший: підйом до 12 км і пологіше зниження на 3,5 Маха. Обидва режими погані для ППО, просто з різних причин.

Висотний гірший для радіолокаційного супроводу на дальній дистанції й дає мало часу на реакцію, коли ракета вже падає. Низький ховає її за радіогоризонтом довше. На практиці по Україні частіше говорять про високий профіль — він ближчий до «штатного» протикорабельного.

Наведення. Спочатку гіроскопічний автопілот і радіовисотомір тримають курс. На кінці вмикається активна РЛС-головка. Вона шукає радіоконтрастну ціль. Корабель у морі — ідеальний контраст. Група будівель, міст, ТЕЦ — теж контраст, тільки цілей одразу багато, і головка може «сісти» не на ту, яку мали на увазі штурман і оператор.

Якщо головку не використовують і лишають чисте інерціальне наведення, похибка росте ще сильніше. Українські фахівці з ПС описували це так: зона можливого падіння розтягується до квадрата кілометрів. Звідси й формулювання «сліпа ракета», яке прилипло до Х-22 у 2022–2023 роках.

Модифікації: від Х-22М до Х-32

Х-22М і Х-22МА отримали інші профілі атаки, трохи більшу дальність і канал корекції в польоті. Швидкість у відкритих даних для них часто вказують близько 3,3 Маха, масу — 5780 кг, БЧ — 960 кг. Була також протирадіолокаційна Х-22П під знищення РЛС — середина 1970-х.

Х-32 — уже інша ракета в тому самому корпусі. На озброєння прийнята 2016 року. Бойову частину зменшили приблизно до 500 кг, щоб виграти дальність: оцінюють у 600–1000 км. Двигун потужніший, головка самонаведення нова, без прив’язки до GPS/GLONASS. Після пуску вона може забиратися до 40 км — майже на межу стратосфери — потім летить горизонтально і пікірує.

Зовні їх легко сплутати. Найпомітніша різниця — обтічник: у старої Х-22 він більший і «звисає» нижче по фюзеляжу. У квітні 2024-го, коли Україна вперше заявила про збиття двох Х-22/Х-32, на уламках однієї показали маркування 2023 року випуску. Тобто модернізацію під Х-32 Москва таки довела хоча б до малих серій, а не лише до презентацій.

Чому Х-22 полетіла по українських містах

Бойове застосування до 2022 року в відкритих джерелах не зафіксоване. Перші пуски по Україні з’явилися навесні 2022-го. 9 травня сім ракет пішли на Фонтанку під Одесою: один удар — по ТРЦ Riviera вже після комендантської години, загинула людина. Ще шість — по цілях на Донеччині. 11 травня в мережі з’явилося відео пуску пари ракет з Ту-22М3.

Навіщо бити протикорабельною ракетою по суші? Відповідь некрасива і технічно чесна. Точних крилатих ракет на складах виявилося менше, ніж хотілося генштабу. Х-22 на базах лежали роками. Ту-22М3 усе ще літають. Дальність дозволяє не заходити в зону української винищувальної авіації. А перехопити таку ціль тодішніми С-300 майже нереально: швидкості високі, час на супровід після виявлення — десятки секунд.

Британське міністерство оборони ще 2022-го прямо писало: через низьку точність удари Х-22 по суші дають великі супутні втрати. Це не «побічний ефект», це закладена властивість зброї, яку свідомо застосовують по містах. Міжнародний інститут стратегічних досліджень тоді ж звертав увагу, що масове використання старих протикорабельних ракет виглядає як спроба берегти точніші «Калібри» й «Іскандери».

За спостереженнями, у чатах моніторингу зліт Ту-22М3 із Шайківки, Оленегорська чи Енгельса люди вже читають інакше, ніж зліт МіГ-31К під «Кинджал». Інший профіль, інший час польоту, інша «вага» тривоги. Хтось ігнорує. Хтось іде в коридор. Різниця часто вимірюється не героїзмом, а тим, чи встигли спуститися на два поверхи вниз.

Найттяжчі удари

27 червня 2022 року. Кременчук, торговельний центр «Амстор». Дві Х-22 з Ту-22М3. В центрі на момент удару, за словами президента Зеленського, було понад тисячу людей. Загинули щонайменше 21, поранені 59. Human Rights Watch фіксувала, що частина тіл була настільки обгоріла, що візуально впізнати вдалося не всіх. Воронка і характер руйнувань відповідали детонації бойової частини майже в тонну.

Ніч з 30 червня на 1 липня 2022-го. Сергіївка на Одещині. Три Х-22: дев’ятиповерхівка і база відпочинку. Загинули щонайменше 21 людина, поранені близько 39. Курортне селище. Ніч. Жодного військового сенсу, який можна було б серйозно обговорювати.

14 січня 2023 року, близько 15:30. Дніпро, Набережна Перемоги, 118. Х-22 знесла під’їзд дев’ятиповерхівки, 236 квартир. Офіційно: щонайменше 46 загиблих, серед них шестеро дітей, близько 80 поранених, близько 400 людей лишилися без житла. Це один з найкривавіших поодиноких ракетних ударів по житловому будинку за всю війну.

Були й інші: Лозова, Маяки на Одещині, гідротехнічні споруди під Кривим Рогом у вересні 2022-го, склади й портова інфраструктура. Станом на березень 2023-го українські ПС говорили про понад 120 пусків Х-22 і нуль збитих. Пізніше рахунок пусків виріс набагато вище.

Окремо — надійність самого виробу. 8 травня 2023 року по Одещині працювали до восьми Х-22; частину з них, за українськими даними, самоліквідувалося через вік. Рідинне паливо їдке, ущільнення дубіють, електроніка 1970-х не любить десятиліть на складі. Це не робить ракету безпечнішою. Непередбачувана траєкторія над містом — ще гірший варіант, ніж передбачувана.

Чи можна її збити

Коротко: звичайними засобами, які були в України 2022-го, — майже ні. С-300 бачить і може працювати по багатьох цілях, але вікно по Х-22 замале. Речник ПС Юрій Ігнат у 2023-му пояснював це так: на виявлення й пуск лишається близько 40 секунд. Для розрахунку комплексу, який проєктували під інші швидкості, цього мало.

Patriot і SAMP/T змінили рівняння, але не одразу і не скрізь. Батарей мало, ракети-перехоплювачі дорогі, а Х-22 літає не лише на Київ. 29 грудня 2023-го вісім Х-22/Х-32 по Україні не збили жодної: пуски йшли в регіони, де Patriot не стояв. Логіка нападника проста — бити туди, де «дорогої» ППО немає.

19 квітня 2024-го Україна вперше заявила про збиття двох Х-22/Х-32. 20 серпня 2024-го головнокомандувач Олександр Сирський оприлюднив зведену статистику з 2022 року: 2 перехоплені з 362. Нуль цілих відсотків, якщо округлювати по-людськи. Для порівняння, загальний рівень перехоплення ракет і дронів у вибірці CSIS за період 2022–2024 років тримався близько 83–84%. Х-22 у цьому ряду — один з найгірших для оборони типів.

Другий спосіб — бити по носіях. Ту-22М3 запускає ракети з сотень кілометрів, часто з повітряного простору Росії. Щоб дістати борт, потрібні або винищувач з далекобійною ракетою, або удар по аеродрому бази. Кілька Ту-22М3 Україна вже уражала — і модифікованими С-200, і дронами по стоянках. Кожен знищений носій знімає з рахунку не одну ракету, а потенціал трьох пусків за виліт плюс екіпаж, який не підготуєш за місяць.

Типова помилка в розмовах «а чому нас не прикрили» — плутати типи. Х-101 летить низько й довго, її ріжуть навіть старіші комплекси, якщо є ракети. «Іскандер-М» — балістика, інший кут, інша швидкість, теж важка ціль, але для Patriot більш «профільна». Х-22 сидить між ними: і швидка, і висока, і пікірує. Набір, під який підходять одиниці систем.

Як Х-22 виглядає поруч з іншими ракетами

Порівняння грубе, бо класи різні. Але саме так люди шукають у Google: «що страшніше» і «що збивається».

Х-22 виграє масою бойової частини. Програє точністю. Х-101 можна спрямувати в конкретний цех ТЕС. Х-22 — у «район цеху», і якщо по дорозі головка побачить житловий масив, вона не буде сперечатися з оператором. Саме тому правозахисники й прокурори кваліфікують такі удари по цивільних об’єктах як воєнні злочини, а не як «помилку наведення».

Що робити, коли є загроза Х-22

Це не інструкція від ДСНС і не заміна офіційних правил. Це те, що з досвіду моніторингу тривог і розборів ударів реально скорочує ризик.

1. Реагуйте на зліт Ту-22М3, а не лише на сирену в своєму місті. Від пуску до падіння в центральних областях можуть бути десятки хвилин, інколи менше. Коридор і сховище в цей момент коштують дорожче за «ще одну каву».
2. Не лишайтеся біля великих радіоконтрастних будівель: ТРЦ, склади з металевими ангарами, мости, промзони. Головка Х-22 любить саме такі об’єкти.
3. Два поверхи вниз від вашого — уже краще, ніж «під стіною з вікном». Найгірше місце — верхні поверхи й кімнати з великим склінням.
4. Не знімайте «приліт» з балкона. Уламки бойової частини в тонну розлітаються далеко, вторинне скло — ще далі.
5. Після вибуху не заходьте в пошкоджений під’їзд «перевірити сусідів», поки не сказали рятувальники. Перекриття після такої БЧ тримаються погано.

Окремий ризик — невибухлі ракети й паливні баки. Рідинні компоненти Х-22 токсичні. Якщо в полі чи в лісосмузі лежить довгий корпус з характерними крилами — це не «трофей для фото». Це виклик на 101 і відхід на сотні метрів.

Для тих, хто пише про війну або веде канали: не називайте кожен вибух «Кинджалом». Х-22, Х-32, Х-101, 9М723 і шахед дають різну картину руйнувань, різний звук і різний час підльоту. Плутанина в типах зброї потім мігрує в міжнародні звіти й розмиває відповідальність.

Х-22 — не гіперзвук у маркетинговому сенсі й не «диво-зброя». Це радянський молот 1960-х, який Москва витягла зі складів, бо він ще літає, його важко збити, а тонна вибухівки гарантує кадри руйнувань. Проти авіаносця він мав свою жорстоку логіку. Проти дев’ятиповерхівки в Дніпрі логіка одна — терор.

Якщо ви читаєте це не з цікавості до ТТХ, а тому що чуєте про Ту-22М3 у своєї області: сховище, не вікна. А якщо є змога підтримати ППО — батареї Patriot і ракети до них закривають саме цю діру краще за будь-який бетонний підвал. Підвал рятує конкретну сім’ю. Нормальна ППО рятує квартал, у який ця ракета більше не має права долітати.