Ракета Х-35: як влаштований радянський «Гарпунскі»

Коротко

• Х-35 — дозвукова протикорабельна крилата ракета радянської розробки з турбореактивним двигуном; у НАТО її знають як AS-20 Kayak, корабельну версію — як SS-N-25 Switchblade.
• Базова дальність — близько 130 км, у модернізованої Х-35У — до 260 км (окремі заяви про 300 км незалежно не підтверджені). Бойова частина — 145 кг.
• Летить над водою на висоті 10–15 м, на фініші опускається до 3–5 м. Швидкість — близько 0,8–0,85 Маха.
• Стріляють із кораблів («Уран»), літаків, гелікоптерів і берегового комплексу «Бал».
• Український Р-360 «Нептун» конструктивно спирається на цю схему, але має інший двигун, електроніку і більшу дальність. Саме «Нептуном» у квітні 2022-го потопили крейсер «Москва».
• Росія застосовує Х-35У і проти наземних цілей в Україні — зокрема по Харкову, Одесі й Миколаєву. Для міста це неточна й небезпечна зброя.

Так коротко виглядає картка ракети, яку на Заході роками жартома називали «Harpoonski»: зовні вона справді нагадує американський AGM-84 Harpoon. Далі — спокійно, по фактах, без міфів про «невразливість» і без цифр, яких ніхто незалежно не міряв.

Ракета Х-35 — це дозвукова протикорабельна крилата ракета, яку в 1970–80-х роках розробляло конструкторське бюро «Звезда» як відповідь на американський Harpoon. Задум був простий і прагматичний: порівняно дешевий снаряд, який можна вішати на малі кораблі, берегові установки й тактичну авіацію, а не лише на великі крейсери. Цілитися вона має в надводні кораблі водотоннажністю до 5 тисяч тонн — фрегати, корвети, десантні судна, транспорти.

У відкритих довідниках (зокрема в англомовній Wikipedia) її описують як наступницю застарілих П-15 «Терміт»: легша, нижча, з турбореактивним маршовим двигуном замість чисто ракетної схеми. Для України ця ракета має подвійне значення. По-перше, від її аеродинамічної ідеї відштовхнулося КБ «Луч», коли робило «Нептун». По-друге, з 2022 року російська армія б’є Х-35У не лише по морю, а й по містах — і це вже зовсім інша історія, ніж «полювання на кораблі».

Звідки взялася Х-35 і чому її так довго доводили

Роботи почалися ще в 1970-х. Офіційне рішення союзного рівня датують 1983–1984 роками. Випробування пішли з 1985-го — і одразу вперлися в головний біль тієї доби: мініатюрну активну радіолокаційну головку самонаведення. Зробити її маленькою, стійкою до завад і водночас здатною «бачити» корабель за десятки кілометрів виявилося важче, ніж намалювати гарний корпус.

Публічно ракету показали вже після розпаду СРСР, у 1992 році, фактично як експортний товар. Грошей на доведення в самій Росії тоді майже не було. Переломним став індійський контракт: 1994 року Нью-Делі замовив експортну версію Uran / Х-35Е, поставки почалися 1996-го. Саме це, а не «геніальний план», дозволило дотягти серію. На озброєння російського флоту корабельна версія стала лише 2003 року, береговий «Бал» — у другій половині 2000-х (часто вказують 2008-й), авіаційну модифікацію прийняли близько 2005-го.

За спостереженнями, саме ця «дірка» в два десятиліття пояснює характер ракети краще за будь-які буклети. Х-35 — не свіжий шедевр, а добре доведена радянська ідея 1980-х, яку потім кілька разів підкручували електронікою й паливом. Звідси і прізвисько «Гарпунскі»: компонування підглянули в успішного західного зразка, а начиння збирали з того, що вміли робити самі.

Технічні характеристики: що відомо з відкритих даних

Цифри нижче — консенсус західних і українських відкритих джерел. Там, де виробник обіцяє більше, я це прямо позначаю як заяву, а не як факт.

Корпус — алюмінієвий циліндр із яйцеподібним носом і довгим повітрозабірником знизу. Чотири складні крила посередині, чотири керма ззаду, схема «Х». Для корабля, берега й гелікоптера ззаду чіпляють твердопаливний стартовий прискорювач масою близько 120 кг і довжиною близько 0,75 м. З літака його часто не ставлять: швидкості носія вистачає, щоб турбореактивний двигун запустився сам.

Бойова частина на 145 кг — не «вбивця авіаносців». Її розраховували на кораблі до 5 тисяч тонн. Для порівняння: у класичного Harpoon бойова частина близько 221 кг. Тобто Х-35 б’є слабше, зате легша й дешевша. Відкриті оцінки ціни (близько 2010 року) крутилися біля 500 тисяч доларів за штуку — грубо вдвічі менше за Harpoon. Наскільки це актуально зараз, після санкцій і військової інфляції, ніхто чесно не скаже.

Як ракета летить і наводиться

Схема польоту типова для «морського низьколетючого» покоління 1970–80-х. Після старту прискорювач розганяє ракету, потім вмикається маршовий турбореактивний двигун на гасі. Далі вона йде за закладеним маршрутом: інерціальна система тримає курс, радіовисотомір не дає піднятися. Над морем це 10–15 метрів. Не «стелс» у сенсі покриття, а проста фізика: для корабельного радара ціль ховається за радіогоризонтом і маскується відбиттям від хвиль.

На підльоті висота падає ще нижче — до 3–5 метрів, інколи пишуть «близько 4 м». Активна радіолокаційна головка ARGS-35E вмикається не відразу, а коли ракета вже в зоні цілі. У базової версії дальність захоплення оцінюють приблизно в 20 км, у Х-35У — до 50 км. Головка шукає радіоконтрастний об’єкт, захоплює його і веде до удару. Є режим залпу: кілька ракет ідуть з різних напрямків, щоб перевантажити корабельну ППО.

Що змінила «уніфікована» Х-35У

Х-35У — не нова ракета з нуля, а «загальна» модифікація під будь-який носій. До інерціалки додали супутникову корекцію (ГЛОНАСС), головку зробили активно-пасивною, збільшили запас палива. Звідси стрибок дальності з ~130 до ~260 км. Заявляли й 300 км, інколи навіть 500 — останнє так і лишилося рекламою. На Х-35У також поклали можливість бити по наземних координатах. Технічно це не робить її «Калібром»: немає ні дальнього маршу на тисячі кілометрів, ні нормальної оптики для точного удару по будівлі.

Саме ця «наземна» опція стала проблемою для українських міст. Ракета долітає в район із координатами, вмикає радіолокатор і чіпляється за перший контрастний об’єкт. На морі це борт корабля. У місті — цех, багатоповерхівка, елеватор, ангар. Іван Киричевський з Defense Express (цитую за матеріалом Espreso) описував це прямо: точність проти берега низька, цивільні втрати закладені в сам принцип наведення.

Модифікації, «Уран» і береговий «Бал»

Назви плутають навіть у профільних чатах. Одна й та сама сім’я ходить під кількома шильдиками — залежно від того, звідки її запустили.

• Х-35 / 3М24 — базова ракета; корабельний комплекс називають «Уран».
• Х-35Е / 3М24Е — експорт, поставки з середини 1990-х (Індія, згодом В’єтнам та інші).
• Х-35У — уніфікована, з 2015-го в серії; вміє й наземні цілі.
• Х-35УЕ — експортний варіант «У».
• Х-35УВ — під гелікоптер Ка-52К.
• 3К60 «Бал» (НАТО: SSC-6 Sennight) — береговий комплекс на колісних шасі.

Кожен рядок — не «нова зброя», а інший спосіб запхнути той самий снаряд у контейнер. «Бал» цікавий організацією: чотири самохідні пускові, на кожній по вісім ракет. Залп дивізіону — до 32 штук, плюс машина перезаряджання на другий удар. Час розгортання після маршу — близько 10 хвилин, запас ходу шасі — сотні кілометрів (у відкритих описах фігурує 850 км). Пускові можна ставити з відступом від берега, до ~10 км. Для України це означає: комплекс із окупованого Криму або з російського узбережжя теоретично дістає акваторію Чорного моря, а Х-35У з літака — ще й глибокий тил Харківщини.

Окремо існують похідні. Північна Корея показувала Kumsong-3 / KN-19 — зовнішню копію з заявленою дальністю близько 240 км на випробуваннях 2017 року. В’єтнам робить власний VCM-01. Це вже не «та сама Х-35», але родовід видно неозброєним оком.

З чого її запускають

Сильна сторона цієї ракети — не швидкість і не бойова частина. Сильна сторона — універсальність носіїв. Радянська школа любила «один снаряд — багато труб».

• Кораблі й катери: контейнерні пускові КТ-184 по чотири ракети, комплекс «Уран».
• Берег: «Бал» / експортний «Рубеж-МЕ» на вантажівці.
• Літаки: Су-24, Су-30, Су-34, Су-35, МіГ-29К, окремо згадують Ту-142 і навіть плани під Су-57.
• Гелікоптери: Ка-27, Ка-28, Ка-52К — з прискорювачем, бо швидкості гвинта для «холодного» старту турбореактива не вистачає.

Для війни проти України найчастіше фігурують два носії. Перший — Су-34: пішов на малій висоті, відстріляв, розвернувся. Другий — «Бал» з території РФ або окупованого Криму. Авіаційний пуск підступніший: ракета з’являється вже з ходу, без високого стартового стовпа, який видає берегову установку.

Х-35, Harpoon і український «Нептун»

Порівнювати їх як «хто крутіший» — заняття для форумів. Корисніше подивитися, що саме відрізняється, бо саме тут багато плутанини. «Нептун» часто називають «копією Х-35». Це ліниве формулювання. КБ «Луч» узяло аеродинамічну ідею й компонування «двигун + низький політ + радіолокаційна голова», але поставило свій двигун МС-400 «Мотор Січ», іншу електроніку, іншу логіку наведення і помітно більший корпус.

Harpoon важчий у бойовій частині й має довшу, перевірену бойову біографію. Х-35 легша, дешевша, уніфікована під купу радянських носіїв. «Нептун» довший і важчий за обох «класиків», летить далі, з 2023-го отримав наземну модифікацію, а в 2024–2025 роках українські офіційні особи говорили вже про ще дальші варіанти. 13 квітня 2022-го дві ракети «Нептун» уразили крейсер «Москва» — найбільший бойовий корабель, потоплений у бою з часів Другої світової. Іронія пряма, майже літературна: нащадок радянської ПКР потопив флагман Чорноморського флоту РФ.

У практиці спілкування з людьми, які тільки починають читати зведення, я постійно бачу одну й ту саму помилку. Побачили «крилата ракета» — одразу пишуть «Калібр» або «Х-101». Ні. Х-101 — це 7,45 м і удар на тисячі кілометрів. Х-35 — коротка, товста «сигара» на 4 метри. На фото уламків з Харкова це видно одразу: повітрозабірник знизу, складні крила, невеликий діаметр. Хто раз порівняв лінійкою, більше не плутає.

Бойове застосування проти України

До 2022 року Х-35 майже не мала публічної бойової біографії. Її експортували, возили на виставки, ставили на фрегати. Повномасштабна війна змінила роль: протикорабельну ракету почали садити в міста.

Зафіксовані епізоди (за українськими медіа та поліцією, без російських зведень):

• 2022 — удари по портовій інфраструктурі Одеси й Миколаєва, зокрема по терміналах зернового експорту.
• 20 березня 2024 — Харків, поліція підтвердила Х-35, загинули п’ятеро цивільних.
• 2024, Харківщина — серія ударів, не менше п’яти разів протягом року; 28 липня — дві Х-35У по місту.
• Липень 2024 — удар по радару ATCR-33S-NG на недіючому харківському аеропорту, системі цивільного контролю польотів.
• 5 червня 2025 — знову Харків, Х-35 у комбінованому нальоті разом із дронами; ймовірний носій — Су-34М.

Навіщо бити протикорабельною ракетою по місту за сотні кілометрів від моря? Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко пояснював це дефіцитом «нормальних» оперативно-тактичних ракет: «Іскандерів» і Х-101 на всі цілі не вистачає, тож у хід іде те, що стоїть на складі. Логіка цинічна й технічно слабко обґрунтована. 145 кг у корпусі, який шукає контрастний об’єкт, — поганий інструмент для точкового удару. Добрий — для терору й руйнування великої будівлі «десь у квадраті».

Після ударів по Одесі, Миколаєву й Харкову українські фахівці піднімали активні радіолокаційні головки. Для інженерів це рідкісний трофей: раніше внутрішності ARGS-35 майже не світилися в публічному полі. Для ППО — підказка по частотах і логіці захоплення.

Окремо варто тримати в голові цифру Головнокомандувача Олександра Сирського від 20 серпня 2024-го: збито лише близько 6,7% (1 з 15) застосованих Х-35. Це не означає, що ракета «невразлива». Це означає, що вибірка мала, траєкторія низька, а частина пусків іде з малої відстані в щільному нальоті дронів, коли розрахунки зайняті іншими цілями. Водночас українські сили ППО ракети «Балу» таки збивали — десятками, за словами представників Повітряних сил. Два факти не сперечаються: низький політ ускладнює перехоплення, але не скасовує його.

Слабкі місця: де Х-35 програє

Дозвукова ракета на 1000 км/год — це не «Кинджал» і не балістика. Її можна бачити, вести і збивати. Питання в тому, коли ви її помітите.

1. Висота. 4–15 м над водою — кошмар для радара корабля. Над сушею рельєф, ліс і міська забудова працюють і за, і проти: маскують підліт, але змушують ракету «стрибати» й раніше демаскуватися.
2. Швидкість. Запас часу на реакцію є. Зенітний комплекс середньої дальності, якщо встиг захопити, має шанс. Гірше, коли Х-35 іде в пачці з «шахедами» і балістикою.
3. Головка. Активний радіолокатор можна глушити, обманювати хибними цілями, «засліплювати». На морі кораблі ставлять диполі й пастки. У місті пасток немає — є житлові будинки.
4. Носій. «Бал» після залпу треба ховати. Пускова на КамАЗі — велика, радіоконтрастна, її ловлять дрони й «Хаймарси». Су-34 теж не безсмертний, особливо біля лінії фронту.
5. Бойова частина. 145 кг. Для фрегата без нормальної ППО — небезпечно. Для укріпленого об’єкта чи великого корабля з ескортом — уже не вирок, якщо прилетіла одна.

Найуразливіша ланка, як часто буває, не сама ракета, а машина, з якої її запустили. Знищений «Бал» — це не одна збита Х-35, а викреслений залп із восьми труб плюс логістика дивізіону. За досвідом розбору ударів 2024–2025 років, саме полювання на носії дає більше, ніж спроба «виловити всі ракети в повітрі».

Ще одна типова помилка новачків у темі: плутати заявлену дальність із реальною в бою. «До 260 км» — це стенд і полігон, без сильного вітру проти, без необхідності обходити зони ППО і без витрати палива на маневр. Якщо Су-34 не може зайти глибоко, ракета стартує ближче, і красива цифра з буклета зменшується. Те саме з «невразливістю до РЕБ», яку люблять повторювати в рекламних матеріалах виробника. Бойове застосування проти України цієї реклами не підтвердило.

Що з цього випливає для читача зведень

Якщо в ранковому зведенні є «Х-35» або «Х-35У», читайте це так. Це не гіперзвук. Це не стратегічна крилата ракета. Це порівняно легка дозвукова ПКР, яку запустили з літака чи берегової установки й навели або на корабель, або на точку на землі. Небезпека — у низькому польоті, раптовій появі в комбінованому нальоті і в тому, що в місті її головка може «передумати» і вдарити не туди, куди хотів навідник.

Для флоту логіка інша. Один-два таких удари по малому кораблю без нормального комплексу ППО — реальний ризик. Саме тому Україна будувала «Нептун», а не чекала, поки хтось подарує Harpoon у потрібній кількості. І саме тому Чорноморський флот РФ після 2022-го відсунувся від Севастополя далі на схід: низька дозвукова ракета, запущена з берега, виявилася достатньою, щоб перекреслити звичку стояти на рейді як у мирний час.

Якщо хочете орієнтуватися далі — тримайте три речі. Відрізняйте Х-35 від Х-101 і «Калібра» за розміром і роллю. Не вірте заявам про 500 км, доки немає незалежного підтвердження. І пам’ятайте: український «Нептун» — не копія, а відповідь, яка вже має власну бойову біографію, куди вагомішу за біографію самої Х-35.

Для глибшого розбору варто читати відкриті досьє CSIS Missile Threat / MDAA по сімейству SS-N-25 і зведення українських Повітряних сил та поліції після конкретних ударів. Там менше реклами і більше того, що можна перевірити двічі.