Сергій Вікторович Вишневський народився 30 липня 1984 року в Богодухові Харківської області. Він обрав шлях військового, став офіцером протиповітряної оборони і в перші тижні повномасштабного російського вторгнення захищав небо над рідним краєм. 6 березня 2022 року капітан із позивним «Вишня» загинув від ворожого авіаудару біля селища Високий — на бойовому чергуванні, де й мав бути.
Його історія — це шлях людини, яка кілька разів поверталася до строю, коли країна потребувала. Від випускника Харківського військового університету до заступника командира стартової батареї 302-го зенітного ракетного полку. Від служби в Криму до роботи в поліції Харківщини і знову до Повітряних Сил. Кожен етап робив його сильнішим і готував до найважчого випробування.
Сьогодні, у 2026 році, ім’я Сергія Вишневського згадують у рідному Богодухові під час щоденних хвилин мовчання. Його підрозділ, що став бригадою, продовжує нищити ворожі цілі в небі. А родина — дружина Євгенія та донька Анастасія — береже пам’ять про люблячого тата і турботливого чоловіка, який віддав життя за їхню свободу.
Коріння в богодухівській землі
Богодухів — тихе місто на Харківщині, де Сергій виріс у звичайній родині без військових традицій. З ранніх років він вирізнявся спокійним характером, допитливістю та відповідальністю. Друзі згадували його як хлопця, який завжди був готовий допомогти. Шкільні роки минали серед уроків, спорту та мрій про техніку й небо — те саме небо, яке згодом він оберігатиме професійно.
Покликання до військової справи прийшло природно. Харківщина завжди славилася авіаційними традиціями, і Сергій обрав саме протиповітряну оборону — складну, відповідальну спеціальність, де потрібні холодний розум, точність і вміння працювати під тиском. У 2005 році він закінчив Харківський військовий університет (нині — Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба) і отримав перше офіцерське звання.
Кримський період та роки в поліції
Перше призначення привело молодого офіцера до Криму — у селище Перевальне Сімферопольського району. Там, у 2005–2010 роках, Сергій опановував специфіку зенітно-ракетних комплексів, радарів і координації вогню. Служба в Криму дала йому цінний досвід роботи в умовах потенційної загрози та навчила діяти чітко й професійно навіть у складних обставинах.
Після завершення контракту в 2010 році Сергій перейшов до органів внутрішніх справ Харківської області. Дев’ять років він служив державі в іншій формі — забезпечував правопорядок, працював з людьми, розв’язував складні ситуації. Цей період став для нього часом зрілості та глибшого розуміння відповідальності перед суспільством. У 2019 році, коли ситуація на сході України загострилася, Сергій свідомо повернувся до лав Збройних Сил.
Повернення до строю та 302-й зенітний ракетний полк
У 2019 році Сергій знову надів військову форму — тепер уже як досвідчений офіцер. Його призначили до 302-го зенітного ракетного полку (в/ч А1215), що базувався на Харківщині. Полк входив до складу військ протиповітряної оборони Повітряних Сил і мав завдання прикривати важливі об’єкти та війська від повітряних ударів.
Сергій обійняв посаду заступника командира стартової батареї 1-го зенітного ракетного дивізіону. Позивний «Вишня» швидко став символом надійності та стриманого професіоналізму. Колеги відзначали його вміння пояснювати складне простими словами, мотивувати підлеглих і зберігати спокій у будь-яких умовах. У мирний час він проводив навчання, контролював бойову готовність і передавав досвід молодшим.
302-й полк одним із перших прийняв на себе удар у лютому 2022 року і вдарив у відповідь, не давши російській авіації встановити панування в небі над Харковом.
Перші дні великої війни та роль ППО Харківщини
24 лютого 2022 року російські війська почали повномасштабне вторгнення. Харківщина одразу опинилася під інтенсивними ударами авіації та ракет. 302-й зенітний ракетний полк став щитом для регіону. Розрахунки полку знищували ворожі літаки, крилаті ракети та дрони, захищаючи і військові позиції, і цивільну інфраструктуру, і мирних жителів.
Робота в ППО в ті дні вимагала максимальної концентрації. Офіцери та солдати працювали в умовах постійної загрози, часто під обстрілами, з передислокаціями та обмеженим часом на прийняття рішень. Сергій, як заступник командира батареї, відповідав за запуск ракет, координацію дій і безпеку особового складу. Його підрозділ діяв чітко й ефективно — саме завдяки таким розрахункам ворог не зміг повністю придушити українську протиповітряну оборону на цьому напрямку.
Останній бій: 6 березня 2022 року
6 березня 2022 року Сергій Вишневський перебував на бойовому чергуванні біля селища Високий на Харківщині. Ворожий авіаудар забрав його життя. Йому було 37 років. Він загинув, виконуючи свій обов’язок — захищаючи небо над рідною землею, щоб його донька Анастасія та тисячі інших дітей могли жити у вільній країні.
Сергій віддав життя, захищаючи небо над Харківщиною, щоб його донька та тисячі інших дітей могли жити у вільній Україні.
Обставини загибелі типові для перших місяців війни: позиції ППО ставали пріоритетними цілями для російської авіації. Кожен день бойового чергування вимагав готовності до найгіршого. Сергій зустрів цей день як завжди — професійно і мужньо.
Нагороди, поховання та жива пам’ять
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, капітана Сергія Вишневського посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Нагороду отримали дружина Євгенія та донька Анастасія.
| Дата | Подія | Значення |
| 30 липня 1984 | Народження в Богодухові | Початок шляху майбутнього захисника |
| 2005 | Закінчення Харківського військового університету | Старт кар’єри в ППО |
| 2005–2010 | Служба в Перевальному (Крим) | Набуття професійного досвіду |
| 2010–2019 | Служба в поліції Харківщини | Розширення досвіду захисту держави |
| 2019 | Повернення до 302 ЗРП | Підготовка до вирішальних випробувань |
| 6 березня 2022 | Загибель біля Високого | Останній подвиг на захисті неба України |
За даними проєкту Memorial.ua та матеріалів Богодухівської міської громади.
Сергія поховали на Алеї Слави центрального кладовища в Богодухові. Міська рада щодня о 9:00 зупиняє роботу для хвилини мовчання на честь полеглих захисників, серед яких — і капітан Вишневський. У 2024 році 302-й полк реорганізували в 302-гу зенітну ракетну Харківську бригаду, яка продовжує бойові традиції, закладені такими офіцерами, як Сергій.
Дружина Євгенія описувала його так: «Він був впевнений, розумний, мудрий, стриманий, безмежно добрий, щирий у своїх емоціях, завжди готовий прийти на допомогу. Люблячий тато і турботливий чоловік».
Пам’ять про Сергія Вишневського живе не лише в нагородах і офіційних церемоніях. Вона живе в історіях колег, у спогадах земляків, у щоденній роботі його побратимів, які й сьогодні стоять на варті неба України. Його приклад показує, що справжня мужність — це не тільки момент подвигу, а й щоденний вибір служити своїй країні, повертатися до строю і захищати найдорожче.
У 2026 році, коли Україна продовжує боротьбу, такі історії стають частиною національної пам’яті. Вони нагадують, що свобода має імена, обличчя та конкретні долі. Доля Сергія Вишневського — одна з тисяч, які разом утворюють незламний фундамент нашої держави. Його небо над Харківщиною залишається вільним завдяки таким, як він.
