Су-57 — це перший російський винищувач, у конструкції якого свідомо закладено принципи малопомітності. Програма ПАК ФА стартувала на початку 2000-х років як спроба створити машину, здатну виконувати завдання в умовах сучасної протиповітряної оборони. До середини 2026 року літак пройшов шлях від прототипів до обмеженої серійної експлуатації, однак масштаб виробництва залишається значно меншим за початкові плани.
Конструктори поєднали в одному планері елементи стелс-форми, внутрішні відсіки озброєння, потужну радіолокаційну станцію з активною фазованою антенною решіткою та двигуни з керованим вектором тяги. Водночас низка технічних рішень досі перебуває на етапі доопрацювання. Це стосується насамперед силової установки повного п’ятого покоління та інтеграції нових типів озброєння.
У 2026 році російські повітряно-космічні сили отримали чергову партію модернізованих Су-57 з оновленою авіонікою та системами самозахисту. Незважаючи на ці кроки, незалежні оцінки вказують на те, що літак ще не досяг рівня зрілості, характерного для американських F-22 та F-35 у плані серійності та повноти реалізованих можливостей.
Історія розробки та ключові етапи
Роботи над перспективним авіаційним комплексом фронтової авіації офіційно розпочалися у 2001–2002 роках. Перший політ прототипу Т-50 відбувся у січні 2010 року. У 2017 році літак отримав офіційне позначення Су-57. Серійне виробництво стартувало наприкінці 2010-х, а перші машини надійшли на озброєння у 2020 році.
Шлях до експлуатації супроводжувався типовими для складних авіаційних програм затримками. Технічні труднощі з двигунами, системами авіоніки та матеріалами, а також зовнішні фактори — санкції та переорієнтація промисловості — суттєво вплинули на темпи. У результаті до 2026 року загальна кількість побудованих літаків, включаючи дослідні зразки, оцінюється приблизно у 42–44 одиниці.
Основні технічні характеристики
| Параметр | Значення | Примітка |
|---|---|---|
| Довжина | 20,1 м | — |
| Розмах крила | 14,1 м | — |
| Висота | 4,6 м | — |
| Маса порожнього | ≈18 500 кг | — |
| Максимальна злітна маса | 35 000 кг | — |
| Максимальна швидкість | Mach 2,0 (≈2135 км/год) | на великій висоті |
| Практична стеля | 20 000 м | — |
| Бойовий радіус | 900–1500 км | залежить від профілю місії та навантаження |
Джерело даних: технічні специфікації з відкритих аналітичних матеріалів (Military Watch Magazine та інші профільні видання 2025–2026 років).
Наведені цифри є усередненими оцінками. Реальні експлуатаційні показники залежать від конкретної модифікації, складу озброєння та профілю польоту. Наприклад, бойовий радіус суттєво зменшується при польоті на малій висоті з повним бойовим навантаженням.
Силова установка та перспективи модернізації двигунів
Наразі більшість серійних Су-57 оснащені двигунами АЛ-41Ф1 (виріб 117) — перехідною моделлю з тривимірним відхиленням вектора тяги. Кожен двигун розвиває близько 142 кН тяги на форсажі. Ця установка забезпечує високу маневреність, однак не дозволяє повною мірою реалізувати режим надзвукового крейсерського польоту без форсажу.
Цільовий двигун п’ятого покоління (виріб 30 / АЛ-51Ф1) має забезпечити більшу тягу, нижчу витрату пального та повноцінний supercruise. Станом на 2025–2026 роки тривають льотні випробування нових варіантів силової установки, зокрема виробу 177. До масового впровадження цих двигунів літак зберігає характеристики перехідного покоління.
Саме перехід на двигуни нового покоління вважається ключовою умовою для досягнення Су-57 заявлених показників п’ятого покоління — передусім стійкого надзвукового польоту без форсажу та покращення паливної ефективності.
Технології малопомітності
Конструкція планера включає внутрішні відсіки озброєння, спеціальну форму поверхонь з узгодженими кутами, пилкоподібні кромки та застосування радіопоглинаючих матеріалів. Фронтальна ефективна поверхня розсіювання (ЕПР) оцінюється у діапазоні 0,1–0,5 м² — значно менше, ніж у Су-27, але помітно більше, ніж у F-22 Raptor або F-35 Lightning II.
Задня півсфера та бічні ракурси оптимізовані слабше. Це пов’язано як з конструктивними компромісами (вартість, суперманевреність, інтеграція з наземними системами ППО), так і з пріоритетами російської доктрини, де винищувач часто діє під прикриттям ешелонованої системи протиповітряної оборони.
За оцінками західних фахівців, рівень малопомітності Су-57 поступається американським винищувачам п’ятого покоління, особливо в багатоспектральному діапазоні та при дії сучасних РЛС з синтезованою апертурою.
Озброєння та бойові можливості
Літак має два основні внутрішні відсіки озброєння та два додаткові бічні. Це дозволяє нести далекобійні ракети класу «повітря–повітря» Р-37М та Р-77М, а також крилаті ракети Х-59МК2 і Х-69 без суттєвого зростання помітності. Загальна маса бойового навантаження сягає 7500 кг.
Крім того, передбачені шість зовнішніх точок підвіски, які використовуються за потреби, але знижують стелс-характеристики. Вбудована 30-мм гармата ГШ-30-1 забезпечує можливість ближнього повітряного бою.
- Р-37М — далекобійна ракета класу «повітря–повітря» з дальністю понад 300 км у певних режимах.
- Х-69 — малопомітна крилата ракета для ураження наземних цілей.
- Р-77М — ракета середньої дальності з активним радіолокаційним самонаведенням.
Внутрішнє розміщення озброєння — одна з головних переваг конструкції. Воно дозволяє зберігати низький рівень помітності під час підходу до цілі, що особливо важливо при застосуванні далекобійних засобів.
Авіоніка та системи керування
Радіолокаційна станція Н036 «Бєлка» з активною фазованою антенною решіткою та додатковими бічними модулями забезпечує широкий кут огляду та можливість одночасного супроводу багатьох цілей. Система об’єднує дані від РЛС, оптико-електронних засобів та інших сенсорів.
Рівень автоматизації та злиття інформації поступається найсучаснішим західним рішенням, однак для російської авіації є значним кроком уперед. У 2026 році нові партії отримали доопрацьовані системи самозахисту та розширені можливості інтеграції з безпілотними апаратами.
Виробництво та стан парку у 2026 році
Станом на середину 2026 року кількість серійних Су-57 у строю оцінюється у 20–32 літаки. Загальна кількість побудованих машин, включаючи прототипи, становить близько 42–44 одиниці. Темпи виробництва залишаються низькими порівняно з початковими контрактами на 76 літаків до 2027–2028 років.
Обмежена кількість готових машин і повільне нарощування випуску — головні фактори, що стримують перетворення Су-57 на масовий елемент повітряної компоненти.
Нові партії 2026 року мають візуально помітні доробки у системах самозахисту та авіоніці. Триває робота над комплексною модернізацією, яка включатиме компоненти, електроніку та озброєння.
Бойове застосування
За відкритими даними моніторингових груп, Су-57 періодично залучався до операцій у ході конфлікту в Україні переважно для запуску крилатих ракет з безпечної відстані. У травні 2026 року зафіксовано понад десять таких пусків у різних секторах фронту. Літак діяв з території Росії або окупованих районів, уникаючи зон активної дії української ППО.
У 2024 році зафіксовано епізод застосування Су-57 для знищення власного безпілотного апарата С-70 «Охотник», який втратив керування. Інформація про масштабніші або ризикованіші місії у відкритому доступі обмежена.
Порівняння з іншими винищувачами п’ятого покоління
У порівнянні з F-22 Raptor Су-57 поступається у рівні малопомітності та зрілості технологій supercruise, однак має перевагу в маневреності завдяки тривимірному керуванню вектором тяги та більший внутрішній об’єм для далекобійних ракет.
Порівняно з F-35 Lightning II головна відмінність — у масштабах виробництва та мережецентричних можливостях. Американський винищувач випускається сотнями, має розвинуту систему обміну даними та кращу інтеграцію в єдину інформаційну мережу. Су-57 натомість пропонує вищі кінематичні характеристики та більшу дальність дії по повітряних цілях у певних сценаріях.
Загалом незалежні аналітики сходяться на думці, що Су-57 на поточному етапі ближчий до покоління 4++ з елементами п’ятого, ніж до повноцінного п’ятого покоління за сукупністю характеристик.
Подальший розвиток програми значною мірою залежатиме від успішного впровадження двигунів нового покоління, розширення виробництва та інтеграції безпілотних систем супроводу. На середину 2026 року Су-57 залишається важливим, але все ще обмеженим за кількістю та зрілістю компонентом російської авіації.
