Нещодавно до Кабміну надійшла петиція про запровадження в Україні чотириденного робочого тижня з посиланням на досвід Євросоюзу. У Франції, наприклад, офіційно діє 35-годинний робочий тиждень.
Від Маркса до сучасності
Дискусія швидко вийшла за межі трудового законодавства. Вона торкнулася ширшого питання: якою має бути праця людини у XXI столітті. Ця розмова почалася ще в середині XIX століття. Тоді Карл Маркс писав, що технічний прогрес змінить природу праці. Робочий день тривав 12–14 годин.
Машини, на думку Маркса, мали звільнити людину від виснажливої монотонної роботи. Скорочення робочого часу повинно було відкрити епоху творчості, освіти та саморозвитку. Справжнім багатством суспільства мав стати не лише продукт, а й вільний час.
Понад півтора століття потому світ значною мірою реалізував цей прогноз. Восьмигодинний робочий день став нормою в більшості розвинених економік. Тепер робиться наступний крок — перехід до чотириденного тижня. Проте історія відреагувала на гіпотезу Маркса цікавіше.
Людство стало освіченішим. Університети перестали бути привілеєм небагатьох. Наука зробила колосальний стрибок, технології докорінно змінили економіку. Водночас XX століття створило одну з найбільших галузей — індустрію розваг. Кіно, телебачення, спорт, туризм, відеоігри та соцмережі стали відповіддю на появу великого масиву вільного часу.
Середній користувач смартфона у світі — 36-річний азійський чоловік робітничої професії, який годинами грає та скролить стрічки. Розваги часто замінили амбіції. Отже, питання не лише в кількості робочих днів, а й у тому, як людина використовує час.
Продуктивність у економіці знань
XX століття було періодом матеріального виробництва. Економіку вимірювали тоннами сталі, чавуну та зерна, кількістю автомобілів і кіловат-годинами. Продуктивність легко піддавалася підрахунку.
Економіка XXI століття створює інші продукти: програмне забезпечення, алгоритми, патенти, дизайн, консультації та наукові відкриття. Дедалі більше доданої вартості народжується у сфері послуг та креативній економіці. Виникає нова проблема: як виміряти продуктивність програміста, який кількома рядками коду заощадив мільйони доларів? Як оцінити роботу архітекторів, журналістів чи науковців, коли їхній головний продукт — ідеї?
Індустріальна економіка навчилася вимірювати продуктивність м’язів. Економіка знань ставить складніше завдання — оцінювати продуктивність мислення. У законопроєктах дедалі частіше звучать поняття «вигорання», «когнітивне перевантаження» та «ментальна втома».
Відповідь на питання про чотириденний тиждень переходить у сферу психології праці, когнітивних наук та медицини. Навіть якщо додатковий вихідний зменшує втому, постає інше питання: хто гарантує, що люди використають його для відновлення? Психіка й увага дедалі частіше перебувають у смартфоні.
Історичний досвід показує: вільний час не завжди перетворюється на освіту чи творчість. Він може бути заповнений нескінченним споживанням інформації та розваг. Скорочення робочого часу не гарантує зростання продуктивності чи покращення психологічного стану.
Український ринок праці живе в умовах гострого дефіциту робочої сили. За даними Державної служби зайнятості, у низці секторів кількість вакансій уже перевищує кількість зареєстрованих безробітних — у середньому дві вакансії на одного безробітного. Причини — війна, мобілізація, демографічні втрати та міграція.
У таких умовах ключовим стає не скорочення робочого часу, а зростання продуктивності кожної відпрацьованої години. Чотириденний тиждень варто розглядати не як старт економічного розвитку, а як його можливий результат. Спочатку країна має навчитися створювати більше доданої вартості за кожну годину праці. Коли Україна досягне рівня найпродуктивніших економік світу, чотириденний тиждень стане природним етапом. Головні виклики для країни — підвищення продуктивності та подолання кадрової кризи.
